Найхарактернішою пам'яткою пізньоелладського або мікенського періоду (1600 -1100 pp. до н.е.) були т. зв. шахтові гробниці в Мікенах. Перші шість із них відкрив 1876 р. Г. Шліман у межах стін мікенської фортеці. Прямокутні, витягнутої форми, вони вирубувалися у скелях і згори були закриті кам'яними плитами. Інвентар цих гробниць багатий виробами із золота, срібла, бронзи. У деяких із них знайдено бурштин, яйця страуса та інші привізні предмети. Переважна більшість знайдених речей технікою виконання подібні до критського мистецтва.
Генріх Шліман
Поширеним видом поховань були камерні гробниці, побудовані всередині пагорбів. Вхід у поховальну камеру йшов через відкритий коридор, який називався дролюс. Камери були поховальними сімейними склепами аристократів.
Ще один тип поховальних споруд - купольні гробниці (талоси) діаметром 14 метрів. Це були величезні споруди з кам'яної кладки, висота яких приблизно дорівнювала діаметру фундаменту. Толоси розміщувалися зазвичай поблизу палаців і цитаделей та були місцем поховання членів царської династії. Найбільшим мікенським толосом була гробниця Атрея, яка розташовувалася в Мікенах і спочатку неправильно трактувалася як скарбниця. Вхід у гробницю перекритий двома великими кам'яними блоками (один з них важить 120 т), а внутрішня камера являла собою монументальне кругле приміщення з високою (близько 13,5 м) вуликоподібною стелею. Стіни і стеля гробниці викладені тесаними кам'яними плитами, прикрашеними бронзовими позолоченими розетками. Висота залу доходила до 15 м. Над вхідними дверима був отвір у вигляді трикутної арки, рівномірно розподіляючи тиск на обидва боки. Поряд з головною будовою збоку розміщувалася невелика кімната, призначення якої невідоме.
Основними центрами мікенської культури були палаци, відкриті в Мікенах і Тиринфі (Арголіда), Пілосі (Мессенія), Афінах (Аттика), Фівах і Орхомені (Беотія), Іолці (Фессалія). Найважливішою їх особливістю були укріплення, що нагадували замки середньовічних феодалів. Мікенські цитаделі, збудовані з величезних, майже необроблених кам'яних глиб, свідчать про високе інженерне мистецтво ахейських архітекторів.
Необроблені глиби вапняку вагою до 12 т утворюють зовнішні стіни фортеці завтовшки більше 4,5 м, а заввишки понад 7,5 м. У деяких місцях всередині стін облаштовувалися склеписті галереї з казематами, в яких зберігалася зброя і запаси продовольства (товщина стін сягала тут до 17 м).
Підхід до головних воріт ци-
Купольна гробниця
Гробниця Атрея в Мікенах (у розрізі)
Вхід у каземати всередині фортечних стін Тиринфа
таделі облаштовувався таким чином, що суперник при наступі вимушений був повертатися до стіни, на якій перебували захисники фортеці, правим боком, не прикритим щитом. А потрапивши навіть усередину фортеці, вороги натикалися на внутрішню оборонну стіну, що захищала основну її частину - акрополь із царським палацом, до якого вів вузький прохід між внутрішньою і зовнішньою стінами, розділений на два відсіки дерев'яними воротами. Тут неминуче ворог потрапляв під перехресний згубний вогонь метальної зброї. Для постачання води у північній частині цитаделі облаштували підземний хід, що завершувався приблизно у 20 м від стіни фортеці поблизу ретельно схованого від очей ворога джерела.
Серед палацових будівель мікенського періоду великий інтерес становить палац Нестора (згідно з Гомером, Нестор - старий і мудрий правитель Піл оса, один з учасників походу на Трою), розташований поблизу бухти Наварино (Західна Мессенія) і відкритий 1939 р. американським археологом К. Бледженом. Пілоський палац вирізняється чітким симетричним плануванням: усі приміщення складають замкнений прямокутний комплекс. Щоб потрапити в його середину, потрібно було послідовно пройти вхідний портик (пропілеї), невеликий внутрішній дворик, ще один портик, вестибюль (продомос), з якого відвідувач потрапляв у мегарон - великий прямокутний зал із круглим вогнищем у центрі, дим від якого виходив через отвір у стелі. Навколо вогнища стояли 4 дерев'яні колони, підтримуючи перекриття зали. Стіни мегарону розписувалися фресками, підлога прикрашувалася різнокольоровими геометричними візерунками, а там, де стояв царський трон, зображувався восьминіг. До мегарону примикали два довгі коридори, в яких були двері комор для зберігання продуктів.
Подібно до критських палаців, будинок Нестора споруджувався з урахуванням основних вимог гігієни і комфорту: облаштовані ванні кімнати, водопровід, каналізаційні стоки.
Спорудження таких грандіозних будівель було б неможливим без застосування підневільної праці, тобто потрібна була наявність численної дешевої робочої сили та розвинутого державного апарату, здатного організувати цю силу. Очевидно, володарі Мікен і Тиринфа володіли цим.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
