Афіна Парфенос
В останній, дев'ятий день Панафіней у Саламінській затоці влаштовувалися перегони вітрильників.
Афіняни вбачали у своїй богині найгідніше уособлення всіх афінських чеснот. їй давали багато імен відповідно до її різноманітних занять. Називали її Ергане, тобто Робітниця, Полгада - Покровителька міста, Промахос - Войовниця, Паллада - Діва. Страбон так пояснює ім'я Паллада: "Вродливу й гарного роду дівчину елліни звуть Палладою". Однак улюбленим її іменем було Парфенос - Незаймана.
Афіні-Незайманій збудували храм - Парфенон, руїни якого чудово збереглися до наших днів. У храмі стояла статуя Афіни Фідія: зроблена із золота і слонової кістки, заввишки 12 м. Богиня спиралася лівою рукою на щит, з-під якого визирала змія, а в правій руці тримала крилату богиню перемоги Ніку. На голові був шолом. Афіні присвячували сову, яка й тепер вважається символом знання і мудрості.
Аполлон (Феб)
Син Зевса і титаніди Лето, брат Артеміди. Він народився на о. Делос під пальмою. Коли він мав з'явитися на світ, звідусіль приплили лебеді і, оточивши острів, чарівно заспівали. З тієї миті голі скелі Делосу позеленіли і зацвіли. Спершу Аполлон був богом скотарства і рільництва, згодом - опікуном мистецтва і Муз, богом сонця і світла (звідки ім'я Феб, що означає блискучий).
Аполлон-кіфарист
Аполлон був найвродливішим з богів. Високий, стрункий, ясноволосий, вічно молодий, з божественними променистими очима. Його вбачали у золотистому диску сонця, володарем якого він був. Він наділяв ясновидінням і опікувався віщунами, співаками і поетами, яких називали "дітьми Аполлона". Сам чудово грав на кіфарі. Хоча Аполлон належав до найвищої касти богів, він охоче жив на землі, оскільки з нею були пов'язані його давні спогади. Коли його одного разу вигнали з Олімпу, він служив батраком у царя Адмета у Фессалії, охороняючи стада овець від вовків. Аполлон робив це легко, бо найкраще всіх стріляв з лука. Казали, що його стріли вражають зненацька, не залишають слідів, і тому кожну наглу смерть приписували Аполлоновому гніву.
Так дивно склалося, що коли Аполлон до когось прихилявся, з тим траплялось якесь лихо. Аполлон заприязнився з молодим Гіацинтом, навчаючи його стріляти з лука і грати на цитрі.
Зефір, божок лагідного вітру, дуже любив гарного юнака і не міг перенести, що той покинув його заради Аполлона. Одного дня, коли Аполлон кидав диск, Зефір раптовим подихам спрямував диск так, що він завдав смертельного удару Гіацинтові. Марно Аполлон намагався повернути йому життя за допомогою лікувальних трав.
Юнак помер, а з його крові виросла квітка - гіацинт.
Як бог лірики і поезії Аполлон був повелителем муз, дев'ятьох дочок Зевса і Мнемозіни (Пам'яті). Вони жили на вершинах беотійських гір Гелікон і Парнас, але улюбленою оселею їх були узгір'я Перїі під Олімпом. Кожній з муз доручали якесь мистецтво, яким вона повинна була особливо піклуватися, і зображували її у скульптурах і малюнках з постійними атрибутами, щоб легше було розпізнати:
Аполлон Бельведерський. Мармурова статуя IV ст. до н.е.
Калліопа
Калліопа (Прекраснолиця), муза героїчної пісні, тримає в руках стиль і табличку для писання;
Кліо (та, яка виголошує славу) опікується історією і тримає сувій пергаменту;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ“ на сторінці 3. Приємного читання.
