Археологічні дані у поєднанні з традицією дають підстави вважати, що перше проникнення греків в Елладу пов'язане з переселенням приблизно наприкінці III - на початку II тис. до н.е. племен, які поступово проникали до Пелопоннесу. Ми не знаємо справжньої назви цього народу, який у давнину іноді називали пеласгами. Нині їх прийнято називати ахейцями (агейцями) - за найменням територій, на берегах і островах яких вони проживали. Другою великою хвилею переселення грецьких племен був рух дорійців, які відтіснили ахейців і захопили значну частину Пелопоннесу, ряд островів Егейського моря і Крит на рубежі II - І тис. до н.е.
Терміни "Греція" і "греки" з'явилися досить пізно і не в Стародавній Греції, а в Римі. Самі ж греки спочатку називали себе данайцями і ахейцями, а пізніше – еллінами, а свою країну Елладою. Загальна назва "елліни" для всіх грецьких племен з'явилася не раніше VIII - VII ст. до н.е. До цього кожне плем'я мало власну назву.
Після дорійського переселення наприкінці XII - XI ст. утворилися 4 групи грецьких племен, які розселилися компактно. Ахейці - у північній частиш Пелопоннесу (область Ахайя). Еолійці проживали у Фессалії і Беотії, на островах Малої Азії (Лесбос) та на північно-західному узбережжі Пелопоннесу (область Бліда). Племена іонійців населяли Аттику, о. Евбею, центральну частину островів Егейського моря (Лемнос, Самос, Хіос) і західне узбережжя Малої Азії (область Іонія). Дорійці ж захопили більшу частину Пелопоннесу (Арголіда, Мессенія, Лаконіка), південні острови Егейського моря та острови Крит і Родос.
Географічному розміщенню грецьких племен відповідало й поширення основних діалектів мови – еолійського, іонійського і дорійського, оскільки тривалий час не існувало єдиної грецької мови. Кожне плем'я говорило на своєму діалектові, але вони були близькими між собою, і племена легко розуміли одні одних. Загальногрецька мова - койне - виникла лише в епоху еллінізму, коли розширилися і зміцніли зв'язки між окремими грецькими державами. Грецька мова складала особливу гілку індоєвропейських мов і поділялася на три основні діалекти - іонійський, еолійський і дорійський. Щоправда, з іонійського діалекту сучасні лінгвісти виділяють його особливий різновид - аттичний діалект. На всіх названих діалектах збереглися епіграфічні пам'ятки та значна кількість інших джерел.
Як відомо, перша хвиля колонізаційного руху, що започаткував Велику грецьку колонізацію, була викликана зростанням надлишкового населення: у перенаселених містах-державах (полісах) люди шукали для себе кращих умов господарської діяльності. Пізніша колонізація була наслідком переселення племен, витіснених прийшлими дорійцями, нарешті, самі дорійці- переможці також почали мігрувати на колоніальні землі. Кількісне співвідношення між вільними громадянами й іншими категоріями населення, в т.ч. рабами, ми можемо проілюструвати на прикладі трьох найбільших державних об'єднань у Греції упродовж двох століть, спостерігаючи зміну цього співвідношення (зрозуміло, приблизно):
Афіни
| Соціальні групи · (тис. осіб) | Близько · 480 р. · до н.е. | Близько · 432 р. · до н.е. | Близько · 400 р. · до н.е. | Близько · 360 р. · до н.е. |
| Вільні громадяни | 25-30 | 35-45 | 20-25 | 28-30 |
| Вільні з їхніми сім'ями | 80-140 | 110-172 | 60-90 | 85-110 |
| Метеки | 4-5 | 10-15 | 6-8 | 10-15 |
| Метеки з їхніми сім'ями | 9-12 | 25-35 | 15-20 | 25-45 |
| Раби | 30-40 | 80-115 | 40-60 | 60-100 |
| Всього населення | 120-150 | 215-317 | 115-170 | 170-250 |
Спарта
| Соціальні групи · (тис. осіб) | 480/460 р. · до н.е. | 371 р. · до н.е. | III тис. · до н.е. |
| Спартіати | 4-5 | 2,5-3 | 2-2,5 |
| Спартіати з їхніми сім'ями | 12-15 | 7-9 | 6-8 |
| Періеки | 40-60 | ||
| Ілоти | 140-200 | ||
| Всього населення | 190-270 | ||
Беотія
| Соціальні групи (тис. осіб) | V ст. до н.е. | IV ст. до н.е. |
| Вільні громадяни | 28-30 | 35-40 |
| Вільні з їхніми сім'ями | 85-95 | 110-125 |
| Метеки з їхніми сім'ями | 5-10 | 5-10 |
| Раби | 20 | ЗО |
| Всього населення | 110-125 | 145-165 |
Отже, якщо фізико-географічний поділ Греції в основному збігався з політичним: достатньо поглянути на карту, щоб помітити все різноманіття ландшафту, перерізаного горами, перевалами, долинами, - разом з тим кількісне співвідношення між населенням поліса і зайнятою ним територією не може допомогти при оцінці економічних умов і культурного розвитку того чи іншого міста-держави, оскільки структура господарства і рівень культурного розвитку були досить різноманітними.
Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
