РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

Культура Античності

Однією з особливостей елліністичної культури було переважання технічних дисциплін і природно-математичних наук над гуманітарними. У нову епоху науки збагатилися значним фактичним матеріалом, була проведена його систематизація, однак оригінальних ідей висувалося мало.

З усіх галузей наукових знань в елліністичний період одне з перших місць займала військова і будівельна техніка, яка практично застосовувалася у військовій справі, будівництві, мореплавстві, виробництві тощо. Уряди і правителі щедро субсидіювали наукові дослідження, вимагаючи перш за все практичного їх застосування в різних галузях державного управління і життя. Прогрес військової техніки був помітним: з'явилися тарани, черепахи, катапульти і балісти для облоги фортець не лише з суші, але й з моря. Старі кораблі, непридатні для перевезення бойових машин, витіснялися багатовесельними і багатоярусними суднами: двадцяти-, тридцяти- і п'ятдесятивесельними з п'ятьма, вісьмома і більше ярусами. Так, за наказом Птолемея Філадельфа було побудовано сорокавесельний корабель (тесароконтера) завдовжки 280 футів, завширшки 38 футів і заввишки до носа 48 футів, а від вимпела до підводної части-

Катапульта

Баліста

ни 53 фути. Він мав 2 носи, 2 корми і 8 таранів та вміщав 4 тисячі веслувальників, 400 чоловік прислуги, 3 тисячі екіпажу і великий запас провіанту.

Коринфський архітектор Архій побудував двадцятивесельний корабель для сиракузького тирана Гієрона II з 3 коридорами для вантажу, пасажирів і військової команди. Тут розміщувалося все необхідне для проживання і відпочинку (каюти, портики, галереї, їдальня, палестри, млин, сарай, погріб) та ведення бойових дій (вісім башт, катапульта, яку виготовив Архімед).

Поряд з військовими кораблями будуються грандіозні бойові машини для облоги міст. Так, Деметрій Поліоркет використав при облозі о. Родос (304 р. до н.е.) гелеполіс, яка мала 9 поверхів, стояла на колесах, пересували її 3,5 тисячі людей. А проти наступальних машин було винайдено оборонні.

Наприклад, під час облоги Сиракуз римлянами (213 р. до н.е.) вони пустили в хід механічні прилади Архімеда, які зачіпали гаками римські кораблі і топили їх.

Прогресувала і виробнича техніка. Цілий переворот викликав винахід "архімедового гвинта" - жолобоподібного циліндра, який повертався навколо гвинта і нагнітав воду. Не менше значення мали і поява водяного млина, перехід від вертикального ткацького верстата до горизонтального; вдосконалення молота і горна; поширення обпалювальних печей; введення блоків і важелів; винайдення для театру автоматів і ляльок александрійським механіком Героном тощо. Удосконалювалися і засоби зв'язку, з'явилися деякі прообрази майбутнього телеграфа: коливаннями водяної поверхні або вогнями факелів військові подавали різні сигнали у ході битв або облоги. Видатний александ- рійський конструктор III ст. до н.е. Ктесибій побудував "аеро-

Облогова вежа

Облогова вежа

Архімедів гвинт

Архімедів гвинт

тонон" - ручний метальний снаряд пневматичної дії, сконструював водяний годинник, різноманітні насоси, гідравлічний орган, пожежну помпу. Інженер Філон залишив нащадкам першу водяну турбіну, а згадуваний Герон Александрійський - прототип парової турбіни, далекоміри, нівеліри тощо.

Практичне застосування результатів наукових досліджень сприяло відокремленню науки від філософії і виділенню її в самостійну сферу. У період еллінізму спостерігається деформація наукових дисциплін. Великих успіхів досягли математика з астрономією, механікою і природознавством, особливо в Александрії. На чолі александрійської школи математиків стояв Евклід (III ст. до н.е.), який видав "Елементи математики", що відзначаються простотою, ясністю і вишуканістю форм передачі матеріалу. Серед порушених ним теоретичних питань найбільший інтерес становить вчення про безкінечність. Викладені Евклідом математичні знання лягли в основу елементарної математики нового часу як такі, що до цих пір використовуються в середній школі. В Александрії працював Ератосфен (275 - 195 pp. до н.е.) з Кірени, математик, географ, філолог, глава Александрійської бібліотеки. Він присвятив свої праці математичній географії на основі точного вимірювання градусами.

Різнобічним ученим був Архімед (287 - 212 pp. до н.е.) із Сиракуз, який зробив серйозний внесок у розвиток математики, фізики і механіки та вирахував значення числа π (пі) - відношення довжини до діаметра, створив основи теоретичної механіки, гідростатики, сферичної геометрії і тригонометрії. Він став винахідником планетарію, який приводився в рух за допомогою води і зображував рух небесних тіл; складного блоку ("барулки") для пересування вантажів. Ряд його висновків застосовувався для покращення конструкції обложених пристосувань і метальних машин. Великою популярністю користувалися його роботи "Яро квадратуру параболи", "Про метод", "Про плаваючі тіла", "Початок механіки", де він розробив раніше невідомі методи визначення площі поверхні та об'ємів геометричних фігур і тіл, знав принципи диференційного обчислення тощо. Архімед підтримував тісні контакти з Ератосфеном, Кононом і Досифеєм.

Аполлоній (друга половина III ст. до н.е.) з Греції став автором теорії конічних перетинів, основ геометричної алгебри, а також зробив класифікацію ірраціональних величин, які передували відкриттю європейських

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ
  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря