Переважна більшість істориків переконані, що італіки не були першими жителями Апеннінського півострова. Речові джерела і легенди називають найдавніших поселенців лігурами або пеласгами. Можливо, ця назва стосувалася всіх племен, які населяли Апеннінський півострів у доіталійський період.
Найдавніші пам'ятки матеріальної культури Італії належать до палеолітичної доби. У Південній Італії, в гроті Романеллі, знайдено набір кам'яних знарядь праці: сокири, кремнієві наконечники стріл, скребачки; в Лацію – кам'яні скребачки, леза, черепи неандертальського типу; у горах Лігурії – печери з палеолітичним живописом, прикраси з кістки і черепашок. Археологічні розкопки свідчать, що в період пізнього палеоліту померлих ховали у неглибоких ровах; труп фарбували червоною фарбою і в могилу клали зброю та знаряддя праці. Основними видами занять у палеолітичну епоху були полювання, рибальство, збиральництво.
В епоху неоліту люди покинули печери і перейшли в круглі й овальні хатини, з яких складалися села. Починає розвиватися землеробство, приручаються тварини, виготовляється глиняний посуд, прикрашений зигзагоподібним орнаментом. Носії цієї неолітичної культури, напевно, були пов'язані з центром егейської цивілізації, особливо на півдні Італії та в Сицилії. Інші регіони півострова, а також Корсика перебували під впливом культури стародавньої Іспанії і заальпійських країн.
З III тис. до н.е. в Італії починається період енеоліту. З Криту та Центральної Європи на півострів проникає золото і мідь. У північних районах 1800 р. до н.е. з'являються нові поселення, де житла будували на палях (палафіти), оскільки в основному
Знаряддя палеолітичної епохи, знайдені в м. Романеллі
Неолітичні знаряддя
Енеолітичні знаряддя
селилися на озерах і річках. Залишки цих поселень на місцевому пермському діалекті називали террамар (від terramara або marna) і означали "чорна, удобрена земля", такою землею іменували купи сміттєвої землі із залишками керамічних і бронзових виробів, кісток, зерен злаків і винограду, прикрас у вигляді заколок, бус тощо, які утворилися на місці стародавніх поселень поблизу озер і рік.
Жителі террамар селилися невеликими поселеннями, укріпленими валом і ровом. Вони займалися скотарством, розводячи рогату худобу, коней і свиней, використовували двоколісний віз. Із сільськогосподарських культур вирощували пшеницю, боби, виноград, фруктові дерева.
На місцях террамар знайдені різноманітні вироби з бронзи: зброю, предмети побуту, інструменти, прикраси, а також предмети з рогу і кістки. Носії цієї культури спалювали трупи і ховали прах померлих в особливих посудинах (оссуаріях). До речі, керамічне виробництво теж досягло у них значних успіхів.
Хоча культура террамар була поширена головним чином у Північній Італії, вона впливала і на інші області Апеннінського півострова. У Середній і Південній Італії одночасно з культурою террамар розвішалася інша культура бронзового віку - так звана апеннінська, тісно пов'язана з Егеїдою. Вплив егейського світу простежується в Лацію, де знайдені осушувальні споруди та циклопічні забудови, на півдні, де багато залишків розписної кераміки, подібної до мікенської. У носіїв апеннінської культури був поширений обряд трупопокладання, що суттєво відрізняло їх від решти.
Сучасні дослідники доводять, що з II тис. до н.е. в Італії почали з'являтись греки-мікенці. В античних переданнях згадується про міфологічного героя Геракла. У них розповідається також, що під орудою Евандра, сина Гермеса і німфи Нікострати, за 60 років до Троянської війни заснували на березі Тибру, на Палатинському пагорбі - тобто у центрі майбутнього Рима - колонію аркадян Паллантей. Згідно з переданням, саме цей Евандр першим в
План террамар
Бронзові знаряддя праці
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА“ на сторінці 1. Приємного читання.
