ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

Культура Античності

Артеміда і Аполлон. Фрагмент розпису IV ст. до н.е.

Артеміда і Аполлон. Фрагмент розпису IV ст. до н.е.

побожного серця. За це зроби, щоб сіті мої завжди були повні риби".

Незаймана богиня стежила за дотриманням клятв нареченими і, знаючи людські серця краще, ніж самі люди, поєднувала благословенні подружжя.

В Ефесі (Мала Азія) стояв храм Артеміди, де вона зображена по-іншому: як матір усього сущого, зі стома грудьми. Це була азіатська богиня, запозичена місцевими греками у сусідів, але перейменована в Артеміду.

В Афінах, Епідаврі і на о. Делос Артеміду ще називали Гекатою (та, яка цілить у далечінь), тому її ототожнювали з богинею, яка мала таке саме ім'я і вшановувалася в Малій Азії. Гекату вважали богинею смерті, що вночі шастає по могилах, перетворившись в упиря; у супроводі духів і собак з'являється на перехрестях доріг. Щоб її умилостивити, на роздоріжжях клали рештки жертви, яку приносили мертвим. Геката була також богинею чарів, і до нею зверталися за допомогою чарівниці.

Отже, грецькі боги дивно змінювалися залежно від часу і місця. Хто б міг пізнати, наприклад, в оспіваний Гесіодом Артеміді, грізне божество, яке лякало всіх на перехрестях доріг? Його Геката походить із зоряного роду. Улюблениця Зевса, вихователька його дітей, добра до людей, вона посилає їм багатства, силу і славу, охороняє воїнів у битвах і моряків на морі, стежить, щоб у судах панувала справедливість, і веде спортсменів до перемог. Її ім'я виголошували під час кожного жертвоприношення.

Гермес (Меркурій)

Син Зевса і німфи Майї народився вдосвіта на горі Кіллена в Аркадії. Вісник богів, бог торгівлі й ремісництва, опікун подорожніх, гімнастів, провідник душ померлих до підземного царства Аїда. Неперевершений у спритності і красномовстві.

Ще будучи в колисці, він вийшов із печери, убив черепаху і з її панцира зробив цитру, натягнувши сім струн із скручених баранячих кишок. Під обід украв стадо худоби у царя Адмета, яке охороняв сам Аполлон, який на другий день зчинив страшенний галас. Щоб задобрити брата, Гермес подарував йому цитру з панцира черепахи. Аполлон так зрадів, що дав йому взамін ліщинову паличку, яка мала чарівну властивість припиняти сварки і примиряти ворогів. Коли Гермес кинув її між двох змій, вони враз перестали кусатися, приязно обнявшись довкола палиці, і

Артеміда. Мармурова статуя IV ст. до н.е.

Гермес із Вей. V ст. до н.е.

Гермес із Вей. V ст. до н.е.

прихилилися головами. Так виник кадуцей, з яким Гермес ніколи не розлучався і який, згодом, набув вигляду патериці, якою користувалися єпископи грецько! церкви.

Шахраювання зробило Гермеса богом злодіїв. Тільки-но він зійшов на Олімп, як на другий день Арес ходив без меча, у Посейдона кудись подівся тризубець, у Афродіти зник пояс на стегнах, а Гефест не міг знайти свої обценьки. Невдовзі помітили, що все це краде Гермес. У Зевса він хотів украсти блискавку, але обпікся і тоді батько вигнав його з Олімпу.

Але боги любили його, незважаючи на витівки (наприклад, намовив афінську пекарку вилити прісне тісто на голову Аполлона), і Зевс повернув його з вигнання, зробивши своїм представником, послом і гінцем. З часом і інші боги почали користуватися його послугами, і він змушений був зробити собі на ногах маленькі крильця, щоб встигати виконувати всі доручення.

Гермес виконував безліч справ. Удосвіта він замітав бенкетний зал на Олімпі і оббігав усі зали, де збиралися боги на спільні трапези, пересвідчуючись, що там усе гаразд. Після пробудження Зевса отримував від нього розпорядження. З цієї миті він цілий день бігав і літав. Повертався, доповідав і накладав амброзію на золоті полумиски для богів. Навіть уночі Гермес не мав спокою, бо показував дорогу заблукалим серед манівців, усипляв людей і посилав їм сновидіння. А коли небо і земля спали, він супроводжував душі померлих до підземного царства і в пекельному суді був за кур'єра.

Гермес винайшов і гімнастичні вправи. Його вважали опікуном палестри і гімнасіі, де загартовувалася молодь. У судах і народних зібраннях його вшановували як бога красномовства, бо він умів переконувати інших. Купці вважали його своїм захисником - нерідко зображалися статуї Гермеса з калиткою грошей.

Найбільше його шанували на батьківщині – в Аркадії. На його честь встановили свято з іграми, а його зображували як "доброго пастуха" з баранчиком на руках (Гермес Кріофор). У давньогрецькому мистецтві він відтворювався в образі чоловіка середнього віку, з гострою борідкою. Але згодом з'явилися зображення гарного, звичайно голого чоловіка, з недбало перекинутою через плече хламидою. На голові Гермеса часто був дорожній капелюх з крильцями. Такі самі крильця були у нього на ногах, а в руці він тримав кадуцей.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ
  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря