Артеміда і Аполлон. Фрагмент розпису IV ст. до н.е.
побожного серця. За це зроби, щоб сіті мої завжди були повні риби".
Незаймана богиня стежила за дотриманням клятв нареченими і, знаючи людські серця краще, ніж самі люди, поєднувала благословенні подружжя.
В Ефесі (Мала Азія) стояв храм Артеміди, де вона зображена по-іншому: як матір усього сущого, зі стома грудьми. Це була азіатська богиня, запозичена місцевими греками у сусідів, але перейменована в Артеміду.
В Афінах, Епідаврі і на о. Делос Артеміду ще називали Гекатою (та, яка цілить у далечінь), тому її ототожнювали з богинею, яка мала таке саме ім'я і вшановувалася в Малій Азії. Гекату вважали богинею смерті, що вночі шастає по могилах, перетворившись в упиря; у супроводі духів і собак з'являється на перехрестях доріг. Щоб її умилостивити, на роздоріжжях клали рештки жертви, яку приносили мертвим. Геката була також богинею чарів, і до нею зверталися за допомогою чарівниці.
Отже, грецькі боги дивно змінювалися залежно від часу і місця. Хто б міг пізнати, наприклад, в оспіваний Гесіодом Артеміді, грізне божество, яке лякало всіх на перехрестях доріг? Його Геката походить із зоряного роду. Улюблениця Зевса, вихователька його дітей, добра до людей, вона посилає їм багатства, силу і славу, охороняє воїнів у битвах і моряків на морі, стежить, щоб у судах панувала справедливість, і веде спортсменів до перемог. Її ім'я виголошували під час кожного жертвоприношення.
Гермес (Меркурій)
Син Зевса і німфи Майї народився вдосвіта на горі Кіллена в Аркадії. Вісник богів, бог торгівлі й ремісництва, опікун подорожніх, гімнастів, провідник душ померлих до підземного царства Аїда. Неперевершений у спритності і красномовстві.
Ще будучи в колисці, він вийшов із печери, убив черепаху і з її панцира зробив цитру, натягнувши сім струн із скручених баранячих кишок. Під обід украв стадо худоби у царя Адмета, яке охороняв сам Аполлон, який на другий день зчинив страшенний галас. Щоб задобрити брата, Гермес подарував йому цитру з панцира черепахи. Аполлон так зрадів, що дав йому взамін ліщинову паличку, яка мала чарівну властивість припиняти сварки і примиряти ворогів. Коли Гермес кинув її між двох змій, вони враз перестали кусатися, приязно обнявшись довкола палиці, і
Артеміда. Мармурова статуя IV ст. до н.е.
Гермес із Вей. V ст. до н.е.
прихилилися головами. Так виник кадуцей, з яким Гермес ніколи не розлучався і який, згодом, набув вигляду патериці, якою користувалися єпископи грецько! церкви.
Шахраювання зробило Гермеса богом злодіїв. Тільки-но він зійшов на Олімп, як на другий день Арес ходив без меча, у Посейдона кудись подівся тризубець, у Афродіти зник пояс на стегнах, а Гефест не міг знайти свої обценьки. Невдовзі помітили, що все це краде Гермес. У Зевса він хотів украсти блискавку, але обпікся і тоді батько вигнав його з Олімпу.
Але боги любили його, незважаючи на витівки (наприклад, намовив афінську пекарку вилити прісне тісто на голову Аполлона), і Зевс повернув його з вигнання, зробивши своїм представником, послом і гінцем. З часом і інші боги почали користуватися його послугами, і він змушений був зробити собі на ногах маленькі крильця, щоб встигати виконувати всі доручення.
Гермес виконував безліч справ. Удосвіта він замітав бенкетний зал на Олімпі і оббігав усі зали, де збиралися боги на спільні трапези, пересвідчуючись, що там усе гаразд. Після пробудження Зевса отримував від нього розпорядження. З цієї миті він цілий день бігав і літав. Повертався, доповідав і накладав амброзію на золоті полумиски для богів. Навіть уночі Гермес не мав спокою, бо показував дорогу заблукалим серед манівців, усипляв людей і посилав їм сновидіння. А коли небо і земля спали, він супроводжував душі померлих до підземного царства і в пекельному суді був за кур'єра.
Гермес винайшов і гімнастичні вправи. Його вважали опікуном палестри і гімнасіі, де загартовувалася молодь. У судах і народних зібраннях його вшановували як бога красномовства, бо він умів переконувати інших. Купці вважали його своїм захисником - нерідко зображалися статуї Гермеса з калиткою грошей.
Найбільше його шанували на батьківщині – в Аркадії. На його честь встановили свято з іграми, а його зображували як "доброго пастуха" з баранчиком на руках (Гермес Кріофор). У давньогрецькому мистецтві він відтворювався в образі чоловіка середнього віку, з гострою борідкою. Але згодом з'явилися зображення гарного, звичайно голого чоловіка, з недбало перекинутою через плече хламидою. На голові Гермеса часто був дорожній капелюх з крильцями. Такі самі крильця були у нього на ногах, а в руці він тримав кадуцей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ“ на сторінці 5. Приємного читання.
