Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

Культура Античності


ПОЛІТИЧНІ ПОДІЇ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ДОБИ


Скориставшись послабленням держав континентальної Греції, македонський цар Філіпп II розірвав афіно-македонський Філократів мир 346 р. до н.е. і зайняв Елатею - ключовий пункт на шляху у Середню Грецію, до Фів і Афін. Усвідомивши загрожуючу небезпеку, деякі грецькі поліси уклали союз для врятування Еллади. Але було пізно: у битві під Херонеєю (338 р. до н.е.) македонці розбили греків і останні позбулися своєї незалежності. Створений Філіппом II Коринфський союз грецьких міст-держав (337 р. до н.е.) формально був союзом проти Персії, а фактично ж утверджував гегемонію Македонії в Греції, визнавши македонського царя стратегом-автократом об'єднаних греко-македонських сил у майбутній війні з Персією.

Одночасно Македонія виступала гарантом соціального миру в Греції: у містах-учасниках Коринфського союзу (серед полісів у нього не ввійшла лише Спарта) заборонялися міжусобні війни, внутрішні перевороти, незаконні страти і конфіскації майна, масові звільнення рабів тощо. Така політика Філіппа II забезпечила йому значну підтримку власників у грецьких полісах, де склалися впливові промакедонські сили.

Після смерті Філіппа II (вбитий македонським юнаком Павсанієм) у 336 р. до н.е. влада перейшла до його сина Олександра, який вирішив здійснити на практиці амбітні плани і батька, і свої. Навесні 334 р. до н.е. він на чолі греко-македонського війська вступив у Малу Азію і за три роки підкорив Перське царство (перемоги 334 р. до н.е. біля р. Гранік, 333 р. до н.е. біля /сси і 331 р. до н.е. під Гавгамеллами), а згодом Середню Азію і частину Індії. Утвердивши свою столицю у Вавилоні, він створив світову монархію. Але в плани

Херонейський лев

Херонейський лев

Олександр Македонський

Олександр Македонський

Олександра Македонського входило також завоювання всієї Індії, Африки, Аравії й Італії, проте передчасна смерть (323 р. до н.е.) поклала край здійсненню цих планів. Після двадцятилітніх міжусобних війн, на межі IV - III ст. до н.е., полководці Олександра (діадохи) заснували на території його колишньої імперії власні царства: Птолемеів у Єгипті, Селевкідів у Сирії і Месопотамії, Антигонідгв у Македонії і Греції та державу Лісимаха у Фракії і північній частині Малої Азії, що існувала недовго, а на її місці утворилися невеликі Пергамське, Віфінське, Галатське і Понтійське царства.

Греція ще з часів Пелопоннеської війни переживала економічну кризу. Центри ремісничого виробництва і торгівлі переміщувалися на схід. Там, куди греки раніше вивозили свої товари, розвивалося власне виробництво. Саме на схід ринули не лише грецькі купці і промисловці, але й грецька інтелігенція: вчителі, художники і поети збиралися у палацах елліністичних володарів. Населення ж Греції до III ст. до н.е. помітно скоротилося через еміграції і падіння народжуваності Сама країна стала бідною, обезлюдненою, але з багатющими пам'ятками минулого, що приваблювало зацікавлених і заможних іноземців, особливо римлян.

Близько 280 р. до н.е. в Греції склалися нові політичні об'єднання: Ахейський та Етолійський союзи. Від симмахій класичної епохи їх відрізняла рівноправність усіх держав і їхніх громадян, які входили в союзи. Вища влада належала тут загальним зборам громадян, що скликалися двічі на рік, і раді союзників; очолював союз виборний стратег.

III ст. до н.е. ознаменувалося також нетривалим розквітом Спарти, де соціальні конфлікти врешті- решт зробили ситуацію нестабільною. Царям-реформаторам Агісу TV і Клеомену III вдалося у боротьбі з консервативними угрупованнями внести зміни у соціально-економічні і політичні відносини в країні. Зосередження земельної власності в руках жменьки багачів призвело до різкого скорочення числа рівноправних громадян, спартіатів, чому і намагалися протистояти реформатори. У 226 - 225 pp. до н.е. була посилена влада царів, ліквідований ефорат, здійснено новий переділ землі, причому ділянки отримала і частина періеків, включених у громадянський колектив. Проте реформаторська діяльність царів тривала недовго. Після блискучих перемог над військами Ахейського союзу спартанці були розгромлені македонським царем Антигоном Досоном у 221 р. до н.е., а всі реформи скасовані Усі ці переміни у політичному житті Греції мали непересічне значення і для її культурного розвитку. Втрата греками політичної незалежності призвела до падіння полісної реформи державного і суспільного устрою. Місто-держава перетворилося у просту одиницю місцевого самоуправління. Майже всі важливі центри, де продовжувала розвиватися грецька культура, розміщувалися віднині за межами власне Греції, у столицях новоутворених елліністичних царств. Вийшовши за кордони поліса, грецька культура

Срібні монети: 1) Етолійського союзу 2) Ахейського союзу

Срібні монети: 1) Етолійського союзу 2) Ахейського союзу

стала відкритішою, ввібрала у себе нові, перш за все східні, елементи, набуваючи все більше рис культури космополітичної. Вона ставала культурою інтелектуальної еліти, розквітала при східних палацах, на гроші місцевих правителів, прислуговуючи їхньому престижу й інтересам. Поширюється тип високоосвіченого вченого, який переїжджав від одного палацу елліністичного монарха до іншого.

Проте досягнення елліністичної культури були значними і багатоманітними. На межі III – II ст. до н.е. розпочинається бурхливий розквіт науки: і філософії, і природознавства, і техніки. Новий імпульс отримує і поезія. Спочатку центром культурної діяльності стає Александрія Єгипетська, а з II ст. до н.е. також і Пергам. Не втрачають остаточно значення й Афіни, залишаючись центром філософських шкіл і паломництва освічених людей, особливо римлян.

Саме у III ст. до н.е. греки вперше знайомляться зі світом римської цивілізації. Елліністичні правителі вели постійні війни між собою (спочатку діадохи, а згодом - епігони), тому у вирішальний момент, не маючи підтримки пригнобленого місцевого населення, не змогли чинити опір зростаючій могутності Риму, втрачаючи свої володіння. Ще у 212 р. до н.е. в ході Другої Пунічної війни Рим захопив Сицилію. У II ст. до н.е. римські полководці Луцій Емілій Павел і Тит Квінкцій Фламінін, використавши чвари між грецькими державами і Македонією, виступили у ролі визволителів Еллади від македонського панування, перетворивши згодом її у римську провінцію (168 р. до н.е.). Так були ліквідовані останні залишки політичної незалежності Греції.

Згодом римська експансія поширилася на Малу Азію, були захоплені Пергам і Віфінія, Сирія і Палестина. Прийшла черга і птолемеївського Єгипту, доля якого була вирішена у результаті перемоги Октавіана над військами Антонія і Клеопатри у 31 р. до н.е. поблизу мису Акцій. На місці колишніх елліністичних царств виникли обширні римські провінції.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА
  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря