ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Культура Античності

Своєрідність суспільно-політичних відносин етрусків значною мірою вплинула і на особливості розвитку їхньої культури. Століттями мистецтво Етрурії наслідувало грецькі традиції, тому етруська культура є ніби перехідною ланкою від грецької до римської. Витончена простота рідко розставлених колон у будівлях створила т. зв. тосканський ордер. У витворах скульпторів відчувався азійський стиль: така ж приземкуватість, така ж мускулатура, поворот обличчя в профіль. Зате надзвичайно своєрідною була етруська кераміка. Теракотові вази з численними фантастичними фігурами свідчать про розквіт художньої творчості етрусків, до якої Рим не піднісся ніколи.

Найповніші свідчення збереглися з історії етруського мистецтва. На основі залишків будівель, теракотових облицювань, фресок, настінного живопису можна судити про значну художню цінність етруських пам'яток мистецтва.

Глиняна етруська посудина

Глиняна етруська посудина

Серед них виділяються саркофаги етруських лукумонів із вирізаними на камені і мармурі людськими фігурами. У м. Дере відкрито родовий склеп римської династії Тарквініїв. Напис на гробниці можна розібрати: "Knevie Tarchunies Rumach" (Гней Тар- квіній Римський).

Для розуміння стилю етруського мистецтва важливе значення має мармуровий саркофаг Валумніїв у Перуджі з написом: "Volumnius violens Cafatin natus" (Тут спочиває Публій Валумній Неприборканий, син Кафатин).

На стелі гробниці зображені голова Медузи, два крилатих генії смерті, голови зі зміями. Барельєфи на саркофагах увінчані статуями небіжчиків. На барельєфах змальовані сцени з міфології: з Троянської війни, міфів про Геркулеса. Чітко видно квіти, постать хлопчика і воїна зі щитом, флейтиста, урни з гірляндами винограду. Знаменитими стали бронзові статуї етруського воїна, і римської вовчиці та теракотові статуї на саркофагах і статуя Аполлона з Веїв. До речі, міфологічні сюжети і художні мотиви у творах етруського мистецтва мають східне чи грецьке походження.

В етруських гробницях, розписаних фресками, обставлених меблями і багатим начинням, наповнених розкішними поховальними подарунками, втілена думка, що життя не закінчується з настанням смерті, а продовжується в цих "вічних будинках", але в іншій формі. У жодного іншого стародавнього народу, крім єгиптян, культ мертвих не займав такого чільного місця. Пліній так описав гробницю Порсени: "Порсена похований поблизу Клузіума, і на його могилі споруджений монумент висотою в 15 м, а довжиною і шириною - 90 м. Її внутрішня частина переповнена такою масою ходів, що, не взявши з собою клубок ниток, можна ніколи не вибратися із цього лабіринту. Над цією прямокутною будовою підносяться п'ять пірамід: одна посередині і чотири по кутах, кожна по 45 м у висоту і 23 м в основі Зверху на них покладений мідний круг з бронзовим ковпаком, від якого опускаються на ланцах дзвони, звук яких чути здалека. На колі розміщені ще чотири тридцятиметрові піраміди, на яких лежить нова основа, а над нею поставлено ще п'ять пірамід, майже рівних за висотою всій іншій будівлі".

Етруський саркофаг із Цере

Етруський саркофаг із Цере

Могильний курган етруської знаті

Могильний курган етруської знаті

Найбільше гробниць було розкопано археологами-любителями та шукачами скарбів у XIX ст., зокрема знаменита гробниця в некрополі Дере відкрита патером Реголіт і генералом Гелассі.

При покійниках знайдено оздоблене поховальне ложе, оббитий бронзовими пластинками трон, лавка для ніг, бронзовий посуд, прикрашений головами грифонів (фантастичних істот). Усе це було свідченням розкоші етруських аристократів.

Гробниці мали круглі камери, що символізували небесну сферу, а похований у такій гробниці зараховувався до царів, богів. Стовп у центрі гробниці уособлював зв'язок трьох сфер космосу - підземної, наземної і небесної.

Гробниці не були однаковими. Іноді вони складалися із кам'яних блоків, а зверху покривалися землею. Утворений пагорбок оточувався невисокою кам'яною загорожею. Такі могильні споруди називалися тумулуси (від лат. tumulus – могильний пагорб, курган). Інші гробниці нагадували печеру: у туфовій скелі вирізалася камера, яка оброблялася. З IV ст. до н.е. почали будувати великі приміщення, у стінах яких були ніші для урн з попелом померлих. У скелях вирубували гробниці іншого виду - прямокутні приміщення, з'єднані між собою драбиною. Фасади таких гробниць виглядали по-єгипетськи: вони звужені до гори і увінчані масивно розчленованими фризами. Посередині стіни завжди облаштовували фальшиві двері, що звужувались догори, також обрамлені вузьким валиком карниза. У деяких печерних гробницях облаштовували ніші для урн. Інколи урну не ставили у колумбарій, а закопували в землю. Над нею ставили пам'ятник у формі невеликого прямокутного стовпа з капітеллю або конусом на високому цоколі

Про давність світогляду етрусків свідчать і канопи - посудини для зберігання попелу померлих, безпрецедентне явище в античному мистецтві. Посудини для праху з рисами людини, так звані лицьові урни,

Демон смерті забирає душу. Етруський живопис VI ст. до н.е.

Демон смерті забирає душу. Етруський живопис VI ст. до н.е.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря