Своєрідність суспільно-політичних відносин етрусків значною мірою вплинула і на особливості розвитку їхньої культури. Століттями мистецтво Етрурії наслідувало грецькі традиції, тому етруська культура є ніби перехідною ланкою від грецької до римської. Витончена простота рідко розставлених колон у будівлях створила т. зв. тосканський ордер. У витворах скульпторів відчувався азійський стиль: така ж приземкуватість, така ж мускулатура, поворот обличчя в профіль. Зате надзвичайно своєрідною була етруська кераміка. Теракотові вази з численними фантастичними фігурами свідчать про розквіт художньої творчості етрусків, до якої Рим не піднісся ніколи.
Найповніші свідчення збереглися з історії етруського мистецтва. На основі залишків будівель, теракотових облицювань, фресок, настінного живопису можна судити про значну художню цінність етруських пам'яток мистецтва.
Глиняна етруська посудина
Серед них виділяються саркофаги етруських лукумонів із вирізаними на камені і мармурі людськими фігурами. У м. Дере відкрито родовий склеп римської династії Тарквініїв. Напис на гробниці можна розібрати: "Knevie Tarchunies Rumach" (Гней Тар- квіній Римський).
Для розуміння стилю етруського мистецтва важливе значення має мармуровий саркофаг Валумніїв у Перуджі з написом: "Volumnius violens Cafatin natus" (Тут спочиває Публій Валумній Неприборканий, син Кафатин).
На стелі гробниці зображені голова Медузи, два крилатих генії смерті, голови зі зміями. Барельєфи на саркофагах увінчані статуями небіжчиків. На барельєфах змальовані сцени з міфології: з Троянської війни, міфів про Геркулеса. Чітко видно квіти, постать хлопчика і воїна зі щитом, флейтиста, урни з гірляндами винограду. Знаменитими стали бронзові статуї етруського воїна, і римської вовчиці та теракотові статуї на саркофагах і статуя Аполлона з Веїв. До речі, міфологічні сюжети і художні мотиви у творах етруського мистецтва мають східне чи грецьке походження.
В етруських гробницях, розписаних фресками, обставлених меблями і багатим начинням, наповнених розкішними поховальними подарунками, втілена думка, що життя не закінчується з настанням смерті, а продовжується в цих "вічних будинках", але в іншій формі. У жодного іншого стародавнього народу, крім єгиптян, культ мертвих не займав такого чільного місця. Пліній так описав гробницю Порсени: "Порсена похований поблизу Клузіума, і на його могилі споруджений монумент висотою в 15 м, а довжиною і шириною - 90 м. Її внутрішня частина переповнена такою масою ходів, що, не взявши з собою клубок ниток, можна ніколи не вибратися із цього лабіринту. Над цією прямокутною будовою підносяться п'ять пірамід: одна посередині і чотири по кутах, кожна по 45 м у висоту і 23 м в основі Зверху на них покладений мідний круг з бронзовим ковпаком, від якого опускаються на ланцах дзвони, звук яких чути здалека. На колі розміщені ще чотири тридцятиметрові піраміди, на яких лежить нова основа, а над нею поставлено ще п'ять пірамід, майже рівних за висотою всій іншій будівлі".
Етруський саркофаг із Цере
Могильний курган етруської знаті
Найбільше гробниць було розкопано археологами-любителями та шукачами скарбів у XIX ст., зокрема знаменита гробниця в некрополі Дере відкрита патером Реголіт і генералом Гелассі.
При покійниках знайдено оздоблене поховальне ложе, оббитий бронзовими пластинками трон, лавка для ніг, бронзовий посуд, прикрашений головами грифонів (фантастичних істот). Усе це було свідченням розкоші етруських аристократів.
Гробниці мали круглі камери, що символізували небесну сферу, а похований у такій гробниці зараховувався до царів, богів. Стовп у центрі гробниці уособлював зв'язок трьох сфер космосу - підземної, наземної і небесної.
Гробниці не були однаковими. Іноді вони складалися із кам'яних блоків, а зверху покривалися землею. Утворений пагорбок оточувався невисокою кам'яною загорожею. Такі могильні споруди називалися тумулуси (від лат. tumulus – могильний пагорб, курган). Інші гробниці нагадували печеру: у туфовій скелі вирізалася камера, яка оброблялася. З IV ст. до н.е. почали будувати великі приміщення, у стінах яких були ніші для урн з попелом померлих. У скелях вирубували гробниці іншого виду - прямокутні приміщення, з'єднані між собою драбиною. Фасади таких гробниць виглядали по-єгипетськи: вони звужені до гори і увінчані масивно розчленованими фризами. Посередині стіни завжди облаштовували фальшиві двері, що звужувались догори, також обрамлені вузьким валиком карниза. У деяких печерних гробницях облаштовували ніші для урн. Інколи урну не ставили у колумбарій, а закопували в землю. Над нею ставили пам'ятник у формі невеликого прямокутного стовпа з капітеллю або конусом на високому цоколі
Про давність світогляду етрусків свідчать і канопи - посудини для зберігання попелу померлих, безпрецедентне явище в античному мистецтві. Посудини для праху з рисами людини, так звані лицьові урни,
Демон смерті забирає душу. Етруський живопис VI ст. до н.е.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
