ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

Культура Античності

Чорнофігурний грецький розпис. Ахілл і Аякс грають у кості. Робота Ексекія

Чорнофігурний грецький розпис. Ахілл і Аякс грають у кості. Робота Ексекія

прийшла мода на довгі лляні хітони для чоловіків, що сягали щиколотки, а у волосся вставляли золоті заколки. Аристократична молодь одягала овальний плащ - хламиду, а ремісники - скромну вовняну ексоміду, перекинуту через ліве плече, щоб праве плече і руки були вільними для роботи. У дорійських полісах були поширені короткі хітони і короткі плащі - трибони. Одежу виготовляли з прекрасної аттичної вовни або з льону і носили відповідно до пір року. Строкаті перські матерії, фінікійські пурпурові і шовкові тканини вважалися уже розкішшю. Білому кольору греки віддавали перевагу перед іншими, прикрашаючи одежу по подолу смужкою з вигадливим орнаментом.

Але умови проживання і характер населення впливали і на особливості їхнього костюма. Якщо іонійці довго не наважувалися зображувати жінку зовсім голою, то в Спарті збирали хлопчиків і дівчат у гімназіях голими. Вони вважали зайвим фарбувати тканину і користувалися нею в такому вигляді, в якому вона виходила з ткацького верстата.

Головний убір греки одягали лише у дощ, а інших випадках - ні. Головні убори чоловіків були найрізноманітнішими: капелюхи войлочні, крислаті, з м'якими, то загнутими доверху, то опущеними донизу полями. Греки носили також шапки, подібні на гриб з гострою верхівкою. Інколи їх плели з соломи, іноді фарбували. Солдати, мисливці і подорожуючі носили вузькополі капелюхи петле. Жінки носили сітки, обручі, покривала і ковпаки. Заміжні жінки прикріплювали до коси прозоре покривало. Від сонця вони закривалися зазвичай парасольками, дуже вишуканими, складними, чисто східної форми.

Взуття греки починали носити по досягненні повноліття. Хлопчики і дівчата ходили босими, а дорослі, виходячи з дому, взували чоботи. Спочатку це були східні босоніжки, тобто прості підошви, підв'язані до ступні ремінцями. Поступово вдосконалюючись, босоніжки перетворювалися у відкритий черевик, а згодом у високий напівчобіт зі шнурками, які надівали поверх панчох.

Мисливці, ремісники і подорожуючі носили високе взуття, підбите цвяхами. Як не дивно, але наймоднішим, вишуканим чоботом був спартанський, і його цінували поряд з малоазійським взуттям. Жінки взували черевики з металічними прикрасами.

Лакедемоняни під страхом покарання забороняли своїм громадянам носити прикраси. Дозволялося турбуватися лише про своє волосся. Велика широка борода і густе кучеряве волосся вважалися найкращою прикрасою чоловіків, і лише спартанці іноді голили собі вуса. Стрижене волосся здавен було ознакою низького походження. Лише з часів македонського завоювання греки стали голити бороду, завивати волосся у дрібні кучері або стригти їх майже під гребінець. Єдиною коштовною річчю, яку міг дозволити собі чоловік, були персні У Спарті вони були залізними і служили печатками. Спартанці носили прості палиці і дорожні посохи, афіняни - такі ж палиці, але з обробленою головкою. Згодом афінська аристократія прийшла до висновку, що ходити з посохом – ознака поганого смаку, і це вийшло з моди.

Зате жінкам була надана повна свобода дій у виборі деталей туалету. Низькорослі ходили у взутті на високій підошві, високі - на тонкій підошві. На тіло вище талії одягали строфіон, прообраз корсета. При великому животі одягали штучні груди; брови і щоки підфарбовували для привабливості

Велика різноманітність дрібних ювелірних виробів доповнювала туалет гречанок. Витончені сережки у вигляді краплі з підвісками із золота і перл, прекрасні шпильки для голови, намиста з коштовного каміння, браслети, обручі для голови, гребені, дзеркала - усе це робило туалет давньогрецької жінки таким різноманітним, як і сучасний.

Змінилися і сімейно-шлюбні традиції. Якщо в гомерівський період молодий викуповував наречену у родичів, то в епоху архаїки уже молода приходила з приданим. А основою шлюбного союзу стала угода між родичами наречених. Після здійснення установлених жертвоприношень і молитов богам - покровителям шлюбу і сім'ї - розпочиналися весільні торжества і банкет у будинку батька нареченої, в яких брали участь і жінки. Заходило сонце - і весільна процесія проводжала наречену у будинок її чоловіка, співаючи гімни на честь бога Гіменея.

Спільне виховання хлопців і дівчат у Спарті обумовило і ранні шлюби. Афіняни ж святкували весілля досить урочисто. На заручинах приносились жертви богу Зевсу і його дружині: нареченій відрізали один локон, присвячуючи його божеству. А перед весіллям влаштовували миття у бані і бенкети - дівич-вечори і парубочі вечори. На весілля наречені з'являлися в розкішних одежах. Після закінчення трапези наречений садив молоду на візок між собою і дружкою, запалювалися факели і весільний поїзд зі співами і флейтою рухався містом. Дишло візка згодом урочисто спалювалося. Молоді візитів не робили, а самі приймали родичів, які приходили до них у супроводі хлопчика з факелом і дівчаток з подарунками в корзині.

Тонкий смак греків відобразився на їх домашньому начинні і предметах розкоші. Перейнявши на Сході форму посуду, вони згодом розвинули її. Використанням східних і єгипетських зразків пояснюється, очевидно, відраза греків до ремесла як нижчого ступеня мистецтва. У Спарті Лікург заборонив будь-які ремісничі заняття. Але афіняни з радістю приймали іноземних майстрів і давали їм громадянські права. Тому афінські майстри створювали оригінальні вироби.

Проте і найпростіші, буденні речі відрізнялися вражаючою красою: повсякденні глиняні глеки, гідрії, піфоси, амфори. Що стосується кухонних котлів, відер, умивальників, сифосів, мисок і всілякого начиння, то все це було значно вишуканіше, ніж сьогодні. Столова сервіровка з численними соусниками і підставками для м'яса, риби, зелені, компотів і підливок була настільки красивою, що з нею не могла порівнятися обстановка часів Людо- віка XIV.

Якщо спартанці змушували чоловіків спати на очереті без подушок, то афіняни наповнювали свої будинки дорогими меблями східного походження. Розкішні ліжка, столи і стільці в Афінах були звичним явищем. За 30 драхм можна було купити прекрасний бронзовий стіл із зображенням сатирів і звіриними головами. Крісла і стільці мали м'які подушки або покривалися шкірами. Столи були досить низькими, інколи навіть нижче диванів, оскільки призначалися для їди, а їсти було прийнято лежачи. їли руками, без скатертин і серветок, ножів і виделок, витираючи руки у хлібну м'якушку. Шаф, як на Сході, не було, замість них використовувалися розмальовані скрині і шкатулки, вирізані з кості або вилиті з металу.

Східні впливи відчувалися і в поховальних обрядах. З'явилися професійні плакальниці, які били себе в груди, виривали у себе волосся, голосячи за покійником. Після ритуального оплакування, обмивання і змащення тіла пахощами наступного дня здійснювали поховання: під акомпанемент флейт і ридання плакальниць покійника несли на кладовище за містом. Йому в рот клали монету - як плату Харону за перевезення душі в царство Аїда. Напевно, існувала і кремація.

Як уже відзначалось, відсутність централізованої єдиної держави у Греції не могла не вплинути на життєдіяльність еллінів, і в першу чергу на їхній побут і виховання. А оскільки провідними полісами Балканської Греції були Спарта і Афіни, то переважна більшість еллінів майже копіювала їх, залежно від уподобань і приналежності до того чи іншого союзу (Афінського чи Пелопоннеського), що очолювалися вищеназваними державами.

Побут населення тієї чи іншої держави значною мірою також залежав від кліматичних умов, у яких вона розташовується. Район теплого субтропічного клімату з сухим і спекотним літом та короткою і теплою зимою вирізнявся особливостями життя і побуту стародавніх греків. Житлові приміщення греків, де вони жили сім'ями з невеличкою кількістю домашніх рабів, являли собою одноповерхові будиночки. Навколо внутрішнього дворика, до якого примикали криті портики, підтримувані колонами, розміщувався ряд кімнат. Вікон на першому поверсі не було, а світло проникало через двері, що виходили у двір. Частина будинку називалася андрон (приміщення для чоловіків), і в ній організовувалися бенкети - симпосії. Інша частина призначалася для жінок і називалася гінекей. Будинки будували з каменю або з цегли-сирцю, штукатурили і фарбували. Вхідні двері замикали великими замками. А в будинках знаті підлогу прикрашали мозаїкою з різнокольорової гальки. Обстановка у житлових приміщеннях була досить простою: ложа (кліпи), на яких не лише спали, але й напівлежали під час бенкетів; невеликі низькі обідні столики (трапедзи); лари; табуретки; крісла. Освітлювали кімнати плоскими глиняними світильниками, які ставили на високі вузькі бронзові підставки і в які для горіння заливали оливкову олію.

Симпосіон. Червонофігурний розпис

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ
  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря