Релігія була органічною частиною грецької культури й досить сильно впливала на її стан і структуру. Так само, як і в інших стародавніх народів, грецька релігія визначала основи світогляду, моралі, форми і напрямки художньої творчості, її різних проявів у літературі, архітектурі, скульптурі, живопису, навіть філософії і науці. Багата грецька міфологія, яка склалася ще в архаїчний період, численні перекази про відносини богів і героїв між собою і людьми створили багатий арсенал міфологічних образів, що стали відправною точкою для розробки художніх типів сильних людей, які виступали проти спільних сил природи, проти наймогутніших богів, стали основою для створення прекрасної грецької літератури класичного періоду.
Уявлення богів і героїв в образі красивих людей і стало вихідним рубежем для розробки скульптурного образу героїзованого громадянина, повноправного члена полісного колективу. Прекрасна божа істота, за уявленнями греків, жила у гарному будинку, і грецькі архітектори спрямували свої зусилля на розробку храмових будівель - основ розвитку всієї грецької архітектури.
Для створення всієї системи духовних цінностей стародавніх греків першочергове значення мало своєрідне розуміння природи божества. Греки сприймали своїх богів, навіть найвищих, як могутніх, але не всемогутніх, які підкорялися силі вищої необхідності,, що стояла над богами так само, як над людьми. Відоме обмеження всемогутності божества, деяка близькість світу богів до людини через своєрідне посередництво напівбогів – героїв, через взаємини богів з людьми загалом возвеличувало людину, її здібності і сили, що відкривало великі перспективи і для створення художніх образів героїзованих, сильних людей, і для філософського осмислення сутності людини, могутності її сил і розуму.
Були поширені в Греції і різні ворожіння, замовляння, магічні обряди тощо. Ворожіння поділялися на "природні" - тлумачення явищ, навмисне викликаних богами для навіювання своєї волі: снів, поява привидів тощо; та "штучні" - розпізнавання волі богів за певними ознаками, знайти які входило у завдання ворожбита. Цей вид ворожінь включав цілий ряд способів:
1. Орнітомантія - ворожіння за польотом птахів: поява одних птахів вважалася прекметами благополучними, інших - несприятливими. Удачу приносили птахи, присвячені божествам: орел - посланець Юпітера,
Розпис на вазі зі сценою ворожіння
ворон - Аполлона, сова - Афіни.
При різних обставинах знак міг мати різний зміст: сова приносила впевненість в успіхові, але поява її в день весілля розглядалася як погана прикмета.
• 2. Алектріомантія ворожіння за поведінкою курей, які клювали зерно.
• 3. Ізстіомантія - ворожіння за рибами; за тим, як вони поводять себе у воді.
• 4. Ієроскопія - ворожіння за нутрощами тварин (особливо за печінкою).
• 5. Піромантія – ворожіння за вогнем: як горить дерево, яка висота і форма полум'я, в який бік ішов дим тощо.
• 6. Гідромантія - ворожіння за водою (чи трималися предмети на воді тощо).
• 7. Метеоромантія - ворожіння за атмосферними явищами: грім, блискавка і т.п.
• 8. Кледономантія - ворожіння за довільними рухами людини, за її окремими словами, за дзвоном у вухах.
• 9. Кледомантія - ворожіння за рухом предметів.
• 10. Хіромантія - ворожіння за рукою чи лініями на долоні.
• 11. Арифмомантія - ворожіння за числами, за їхнім розміщенням. Були числа щасливі - 7, "число Аполлона", або 3 і 9. Як ставилися древні до числа 13 - невідомо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА“ на сторінці 1. Приємного читання.
