РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

Культура Античності

Епоха Августа позначена діяльністю видатних римських поетів і прозаїків. Імператор та його оточення прагнули використати усіх видатних літераторів для зміцнення свого авторитету.

Недаремно цей час називають золотим віком римської літератури. Допомагав у цьому Августові Гай Цильній Меценат, (близько 74-8 pp. до н.е.), який матеріально підтримував талановитих поетів своєї доби й опікувався ними. З його легкої руки поезія отримала широке розповсюдження в Римі. Звичай рецитацій, публічного читання своїх творів, введений при Августі Азінієм Полаіоном, став загальноприйнятим. У визначені дні представники вищих верств збиралися по черзі на міських чи заміських віллах і слухали поетів-професіоналів.

Глибокі зміни у політичному житті відобразилися і в римській літературі. Хоча риторика зберігає своє значення, викладається в школах і впливає на літературні жанри, ораторське мистецтво переживає кризу. Тацит так пояснив це явище: "Тривалий спокій, безперервна бездіяльність народу, постійна тиша в сенаті і все суворіші порядки принцепса умиротворили і саме красномовство, як і все інше" [Діалог про автора, 38].

Процвітало мистецтво творення різного роду афоризмів і коротких, розрахованих на ефект, віршів. Наслідування латинських зразків стало однією з характерних рис літератури. Канонізувався Вергілій. Його переспівують і поети, і прозаїки. Навіть Колумелла, який написав прозаїчний твір про сільське господарство, виклав його у віршах.

Центральною ідеєю літературних творів принципату була ідея величі Риму. Створювалися легенди та теорії походження римлян і виникнення міста Рима. Італія і Рим зберігали ще пріоритет у культурному житті. Проте якщо з часів Августа майже всі поети були італійцями, то пізніше великого значення набули провінціали. Лукан, Колумелла, Сенека, Марціал, Квінтиліан походили з іспанських міст, Апулей - африканець.

Найпослідовніше і найяскравіше поетичну обробку легенди про походження і велич Рима та римлян дав Публій Вергілій Марон (70-19 pp. до н.е.) у поемі "Енеїда" в XII книгах. Поет народився поблизу м. Мантуг (Північна Італія) в сім'ї багатого землевласника, отримав блискучу освіту, був прихильником епікурейської філософії. У буремні роки громадянської війни втратив свої володіння, але за допомогою Мецената отримав інше, менше помістя.

Центральна фігура поеми - Еней, опоетизований образ Августа. "Енеїда" - обширний твір, результат багатолітньої копіткої праці її автора. Для більшої правди і образів поеми Вергілій відвідав Грецію і побував на місці колишньої Трої, на батьківщині його легендарного героя. Але в Греції поет захворів, після чого з Августом повернувся в Італію, де скоро помер. Вергілій вважав "Енеїду" незавершеним твором і заборонив її публікувати. Проте, за розпорядженням самого Августа, вона все ж таки була видана після смерті автора. Поема розпочинається розповіддю про те, що шторм прибив до африканського берега троянця Енея, який покинув палаючу Трою. Цариця Дідона радісно зустрічає його, закохавшись у троянця. Але Юпітер звелів Енею залишити Африку і плисти в Італію. Дідона не могла перенести біль розлуки і вчинила самогубство. На шляху в Італію Еней зупиняється в Сицилії, де переживає смерть батька Анхіза. Син влаштовував на честь батька ігри і вшановується з ним у підземному царстві. Там Анхіз пророкує долю Енея і славне майбутнє могутньої Римської держави, яку удостоєно заснувати нащадкам Енея. Друга частина поеми присвячена утвердженню панування Енея в Лацію. За

Публій Вергілій Марон

Публій Вергілій Марон

Еней у Дідони

Еней у Дідони

покровительства богів він перемагає всі місцеві племена. Поема відображає настрій політичних кіл Риму і насамперед самого Августа. Мета "Енеїди" - історично точно виправдати зовнішню і внутрішню політику Августа як природно необхідного історичного процесу, волі богів і долі. Саме волею долі римлянам визначене майбутнє - підкорити, об'єднати і бути вождями всіх народів: "Ти римлянин - пам'ятай, що тобі слід керувати народами. У цьому твоє мистецтво: населяти світ, щадити скорених і приборкувати гордовитих" [Вергілій. Енеїда, VI, 851-853].

Підкоривши владі народу все "коло земель", примиривши гордих і зарозумілих, подарувавши закони і утвердивши мир, Август тим самим відновив "золотий вік" (aurea secula), як це було при Сатурні, який правив над полями Лація.

Вплив гомерівських поем і творів епічного жанру не перетворили "Енеїду" в сухий антикварний твір. Поетичний талант автора, любов його до Рима і Італії – все це сприяло створенню величного літературного твору. Про силу емоційного впливу говорили ще давні історики. Так, наприклад, розповідали, що коли Вергілій читав вірші, де містилося пророцтво про передчасну смерть племінника Марцелла, мати останнього, яка була присутня при читанні, знепритомніла.

Патріотичні нотки звучать і в творах іншого відомого поета - Квінта Горація Флакка (65 - 8 pp. до н.е.), уродженця м. Венусії (Південна Італія), сина вільновідпущеника, республіканця, який після битви при Філіппах ганебно кинув щит і перейшов на бік Октавіана. Почуваючи депресію після пережитої суспільної і особистої драми, він, як і більшість його сучасників, жадав припинення війни і встановлення порядку. Після перемоги тріумвірів Горацій повернувся в Італію, де втратив земельну ділянку під час переділу італійських земель. І йому довелося йти на службу на посаду квесторського писаря. Молодий поет зближується з Вергілієм, який вводить його в гурток Мецената, де він познайомився з Октавіаном.

Після смерті Вергілія Горацій зайняв місце офіційного поета, а в 17 р. до н.е. йому доручили скласти гімн, який співали під час Секулярних ігор. Якось Август запропонував Горацію зайняти посаду його секретаря, але поет, який цінував свободу і незалежність, відхилив цю пропозицію.

Ранніми творами Горація були сатири, в яких засуджувалися вади його оточення: скупість, чванство, надмірна розкіш, гонитва за спадком. Він засуджує бездарних поетів, розбагатілих вискочок, але у віршах не відчувається гіркоти і невдоволень. Сатирики писали у важкі часи другого тріумвірату і цим, можливо, пояснюється те, що в них не називаються ні конкретні імена, ні суспільні групи.

Свої поетичні настрої Горацій висловив в "Еподах", а зовнішній та внутрішній політиці Августа присвячені "Оди", якими римські граматики називали

Квінт Горацій Флакк

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА
  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря