Епоха Августа позначена діяльністю видатних римських поетів і прозаїків. Імператор та його оточення прагнули використати усіх видатних літераторів для зміцнення свого авторитету.
Недаремно цей час називають золотим віком римської літератури. Допомагав у цьому Августові Гай Цильній Меценат, (близько 74-8 pp. до н.е.), який матеріально підтримував талановитих поетів своєї доби й опікувався ними. З його легкої руки поезія отримала широке розповсюдження в Римі. Звичай рецитацій, публічного читання своїх творів, введений при Августі Азінієм Полаіоном, став загальноприйнятим. У визначені дні представники вищих верств збиралися по черзі на міських чи заміських віллах і слухали поетів-професіоналів.
Глибокі зміни у політичному житті відобразилися і в римській літературі. Хоча риторика зберігає своє значення, викладається в школах і впливає на літературні жанри, ораторське мистецтво переживає кризу. Тацит так пояснив це явище: "Тривалий спокій, безперервна бездіяльність народу, постійна тиша в сенаті і все суворіші порядки принцепса умиротворили і саме красномовство, як і все інше" [Діалог про автора, 38].
Процвітало мистецтво творення різного роду афоризмів і коротких, розрахованих на ефект, віршів. Наслідування латинських зразків стало однією з характерних рис літератури. Канонізувався Вергілій. Його переспівують і поети, і прозаїки. Навіть Колумелла, який написав прозаїчний твір про сільське господарство, виклав його у віршах.
Центральною ідеєю літературних творів принципату була ідея величі Риму. Створювалися легенди та теорії походження римлян і виникнення міста Рима. Італія і Рим зберігали ще пріоритет у культурному житті. Проте якщо з часів Августа майже всі поети були італійцями, то пізніше великого значення набули провінціали. Лукан, Колумелла, Сенека, Марціал, Квінтиліан походили з іспанських міст, Апулей - африканець.
Найпослідовніше і найяскравіше поетичну обробку легенди про походження і велич Рима та римлян дав Публій Вергілій Марон (70-19 pp. до н.е.) у поемі "Енеїда" в XII книгах. Поет народився поблизу м. Мантуг (Північна Італія) в сім'ї багатого землевласника, отримав блискучу освіту, був прихильником епікурейської філософії. У буремні роки громадянської війни втратив свої володіння, але за допомогою Мецената отримав інше, менше помістя.
Центральна фігура поеми - Еней, опоетизований образ Августа. "Енеїда" - обширний твір, результат багатолітньої копіткої праці її автора. Для більшої правди і образів поеми Вергілій відвідав Грецію і побував на місці колишньої Трої, на батьківщині його легендарного героя. Але в Греції поет захворів, після чого з Августом повернувся в Італію, де скоро помер. Вергілій вважав "Енеїду" незавершеним твором і заборонив її публікувати. Проте, за розпорядженням самого Августа, вона все ж таки була видана після смерті автора. Поема розпочинається розповіддю про те, що шторм прибив до африканського берега троянця Енея, який покинув палаючу Трою. Цариця Дідона радісно зустрічає його, закохавшись у троянця. Але Юпітер звелів Енею залишити Африку і плисти в Італію. Дідона не могла перенести біль розлуки і вчинила самогубство. На шляху в Італію Еней зупиняється в Сицилії, де переживає смерть батька Анхіза. Син влаштовував на честь батька ігри і вшановується з ним у підземному царстві. Там Анхіз пророкує долю Енея і славне майбутнє могутньої Римської держави, яку удостоєно заснувати нащадкам Енея. Друга частина поеми присвячена утвердженню панування Енея в Лацію. За
Публій Вергілій Марон
Еней у Дідони
покровительства богів він перемагає всі місцеві племена. Поема відображає настрій політичних кіл Риму і насамперед самого Августа. Мета "Енеїди" - історично точно виправдати зовнішню і внутрішню політику Августа як природно необхідного історичного процесу, волі богів і долі. Саме волею долі римлянам визначене майбутнє - підкорити, об'єднати і бути вождями всіх народів: "Ти римлянин - пам'ятай, що тобі слід керувати народами. У цьому твоє мистецтво: населяти світ, щадити скорених і приборкувати гордовитих" [Вергілій. Енеїда, VI, 851-853].
Підкоривши владі народу все "коло земель", примиривши гордих і зарозумілих, подарувавши закони і утвердивши мир, Август тим самим відновив "золотий вік" (aurea secula), як це було при Сатурні, який правив над полями Лація.
Вплив гомерівських поем і творів епічного жанру не перетворили "Енеїду" в сухий антикварний твір. Поетичний талант автора, любов його до Рима і Італії – все це сприяло створенню величного літературного твору. Про силу емоційного впливу говорили ще давні історики. Так, наприклад, розповідали, що коли Вергілій читав вірші, де містилося пророцтво про передчасну смерть племінника Марцелла, мати останнього, яка була присутня при читанні, знепритомніла.
Патріотичні нотки звучать і в творах іншого відомого поета - Квінта Горація Флакка (65 - 8 pp. до н.е.), уродженця м. Венусії (Південна Італія), сина вільновідпущеника, республіканця, який після битви при Філіппах ганебно кинув щит і перейшов на бік Октавіана. Почуваючи депресію після пережитої суспільної і особистої драми, він, як і більшість його сучасників, жадав припинення війни і встановлення порядку. Після перемоги тріумвірів Горацій повернувся в Італію, де втратив земельну ділянку під час переділу італійських земель. І йому довелося йти на службу на посаду квесторського писаря. Молодий поет зближується з Вергілієм, який вводить його в гурток Мецената, де він познайомився з Октавіаном.
Після смерті Вергілія Горацій зайняв місце офіційного поета, а в 17 р. до н.е. йому доручили скласти гімн, який співали під час Секулярних ігор. Якось Август запропонував Горацію зайняти посаду його секретаря, але поет, який цінував свободу і незалежність, відхилив цю пропозицію.
Ранніми творами Горація були сатири, в яких засуджувалися вади його оточення: скупість, чванство, надмірна розкіш, гонитва за спадком. Він засуджує бездарних поетів, розбагатілих вискочок, але у віршах не відчувається гіркоти і невдоволень. Сатирики писали у важкі часи другого тріумвірату і цим, можливо, пояснюється те, що в них не називаються ні конкретні імена, ні суспільні групи.
Свої поетичні настрої Горацій висловив в "Еподах", а зовнішній та внутрішній політиці Августа присвячені "Оди", якими римські граматики називали
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА“ на сторінці 1. Приємного читання.
