ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

Культура Античності

Римська література, створення зразкової латинської прози благотворно вплинули на розвиток римського права. Саме в цей час римськими юристами створені видатні твори юридичної літератури епохи Імперії.

Основи римського цивільного права були закладені ще в епоху Ранньої республіки і врегульовували відносини між римськими громадянами. Але внаслідок зміни соціальних відносин, нескінченних війн, включення інших народів до складу Римської держави виникла необхідність у нових юридичних нормах і правилах. Спочатку до нових відносин пристосовувалися старі форми. Водночас на римське право впливали юридичні норми інших народів, насамперед грецьке право і риторика та елліністичне право і філософія.

Велике значення для розвитку права мало введення 242 р. до н.е. посади другого претора (praetor gui inter peregrines ius dicit або praetor peregrinus), який відав справами, що виникали між іноземцями чи між іноземцями і римлянами. У результаті поряд зі старим цивільним правом поступово виробляються норми так званого загальнонародного права (ius gentium), в якому формалізм перестав бути пануючим принципом. Індивідуалізм, притаманний епосі Пізньої республіки, знайшов своє вираження і в цивільному праві, сприяв ускладненню відносин між окремими людьми, подоланню формалізму й утвердженню нових начал у вирішенні загальних і приватних юридичних питань. Головна увага почала приділятися не формі угоди, не обрядам і проголошеним словам, а суті відносин, намірам сторін. У право вводиться поняття рівності, справедливості (aeguitas) та сумлінності (bona fides) осіб, які укладають різнотипні угоди як основний принцип усіх майнових відносин. А під впливом філософії стоїків загальнонародне право (ius gentium) впливало і на цивільне право.

Значну роль у розвитку римського права відіграв преторський едикт, тобто постанови преторів, які стосувалися питань, що перебували в його віданні. Спочатку ці едикти ставили за мету лише використати старе право, "допомогти цьому праву", але потім претори взялися вносити виправлення і в результаті поряд зі старим цивільним правом виникло особливе преторське право.

Сама юрисдикція виходить зі сфери відання понтифіків і перетворюється в особливу дисципліну, яка вивчається і розробляється спеціалістами. Заняття правом вважалося в Римі почесним, а видатні юристи походили зі знатних римських фамілій.

150 р. до н.е. у римському судочинстві відбувся справжній переворот. Суд і надалі складався з провадження in іиrе і провадження in inditio. Але при старій системі магістрат лише спостерігав, чи правильно діють сторони, чи додержуються вони обрядів, приписаних різними legis actiones. У новому судочинстві магістрат почав відігравати активну роль. Він ознайомлювався зі справою і складав формулу - документ, в якому коротко викладав претензії позивача і заперечення відповідача; в ньому давалася також вказівка судді, яке він повинен винести рішення, якщо буде правою та чи інша сторона. Наприклад, йшла суперечка, кому належав раб. Магістрат ознайомлювався зі справою і писав: "Октавій нехай буде суддею. Якщо з'ясується, що раб Стих є власністю Авла Агерія, то ти, суддя, Нумерія Нугідія на користь Авла Агерія звинувать, якщо ні, - виправдай". Суддя розглядав справу і виносив те рішення, яке передбачалося у формулі. Такий формулярний процес дозволяв охопити відносини, які не вкладалися в рамки старого цивільного права.

Істотних змін зазнала галузь цивільного права. Одним із важливих нововведень було встановлення різниці між власністю і володінням. Власність (dominium)-це право на певну річ, але право це не завжди може поєднуватися з фактичним володінням річчю (наприклад, коли річ віддана в оренду, в заставу тощо). Володіння (possesio) - фактичне володіння річчю. Одним із давніх видів володіння були ділянки землі на громадських полях. Земельна власність, за римським правом, могла бути лише в Італії, а в провінціях землі могли перебувати лише у володінні.

Одним із найважливіших явищ в історії цивільного права стала поява нового виду власності - бонітарної чи преторської. Вона пов'язувалася зі змінами в громадянському обігу. Зустрічаються випадки, коли res mancipi передавалися не шляхом манципації, а просто купівлею-продажем. Висловлюються припущення, що виникненню бонітарної власності сприяла торгівля рабами. Раби купувалися великими партіями і робити над кожним акт манципації було важко. Якщо ж згодом продавець чи інша особа вимагали повернення колишнього раба на тій підставі, що він не був манципований, претор вважав своїм обов'язком захистити покупця.

У цю ж епоху виникає вчення про різні способи отримання власності (наприклад, окупація, тобто захоплення речі, яка нікому не належала; отримання "плодів від речі" тощо). Розвивається і наука про право - правознавство. Особливо потрібно відзначити 18 книг "Цивільного права" і "Дефініції" Квінта Муція Сцеволи (на жаль, вони не збереглися). Найрізноманітніші питання висвітлювалися в численних промовах Цицерона.

Нові форми відносин внесли зміни і в обов'язкове право. Навіть у стару форму договору додали застереження про сумлінність (bona fides). З'являються нові види договорів. Наприклад, визнаються законними контракти, які базуються на простій угоді. До таких належали купівля-продаж (emptio- venditio), найм (locatio-conductio).

Зміни суспільних відносин вплинули і на сімейне право. Поступово зменшуються права батька сімейства. В ранню епоху дорослі діти користувалися політичними правами, але у своїх діях вони утискалися батьківською волею. У майнових відносинах діти і в республіканську епоху продовжува

Диплом римського ветерана

Диплом римського ветерана

ли залишатися під владою батька родини і не могли самостійно розпоряджатися майном.

Римське право визнавало дві форми укладення шлюбу. Згідно з однією, наречена переходила з-під влади батька або опікуна під владу чоловіка, і її, за звичаєм "convention in manum", приймали у сім'ю її чоловіка. В другому випадку, ставши заміжньою, жінка і надалі залишалася під владою свого батька, зберігала зв'язок зі своєю сім'єю і право на спадок. Основою такого шлюбу була просто спільна згода на спільне проживання чоловіка і жінки. А тому розірвання такого шлюбу не вимагало особливих юридичних процедур.

Існувало три різних правових форми, згідно з якими укладалися шлюби з переходом дружини "in manum" до чоловіка:

• 1. Coemptio (букв, купівля): дівчина переходила з-під влади батька шляхом символічного продажу нареченої її майбутньому чоловікові у присутності 5 свідків і посадової особи, але зі згоди дівчини.

• 2. Uzus (букв, використання): правовою основою цього шлюбу, укладеного у такій формі, було спільне проживання її зі своїм чоловіком упродовж року з умовою, щоб дружина жодного разу не провела трьох ночей поза будинком чоловіка. Якщо умови виконувалися, чоловік отримував над дружиною всю повноту влади.

• 3. Confarreatio (букв, здійснення обряду з хлібом із полби): найбільш урочиста і офіційна форма шлюбу, що витісняла попередні. Вона мала також і релігійний, сакральний характер, оскільки супроводжувалася принесенням у жертву Юпітеру - покровителю хліба і зернових - паляниці з полби або пирога. На урочистостях були присутні два жерці або ж десять інших свідків.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА
  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря