трубок на якусь частину заповнювали воском. Завдяки цьому зменшувалася довжина вібруючого повітря.
Полікаламоси мали різну кількість трубок (5, 7, 10).
Походження цього інструмента ведуть від Пана - козлоногого бога лісів і гаїв, охоронця стад і покровителя пастухів та мисливців.
Німфа Сирінга, переслідувана Паном, перетворилася в тростину. Бог важко зітхнув, і його подих торкнувся тростини, що видала жалібно-свистячий звук. З тих пір він не розлучався з сирінгою і постійно грав на ній. Інструмент ще називали "пандурою" ("дерево Пана").
Давньогрецьку трубу називали сальпінга або сальпінгс і виготовляли із рогів тварин (тому нерідко звалася "рогом" або "рожком"). Пізніше вона виготовлялася із слонової кістки, міді і бронзи, але мала кістяний мундштук, і застосовувалася в суспільному, релігійному і військовому житті.
Сальпінга навіть вважалася інструментом бога війни Ареса, оскільки в гуркоті і шумі битви, коли важко було передавати команди, а гінці були малоефективні, в дію вступала сальпінга.
Труба була також обов'язковою при урочистостях на честь переможця, в релігійних культах, жертвопринесеннях, використовувалася глашатаями, щоб привернути увагу, на спортивних змаганнях для виклику учасників. Правда, дехто схильний вважати, що сальпінга є винаходом етрусків.
Різкий звук сальпінги наводив острах. Не випадково саме її звучання стало уособленням закличних звуків семи апокаліптичних ангелів, які звіщували новозавітні пророцтва. А за переконаннями ранніх християн, її звук, що заглушував усі інші звуки світу, повинен прозвучати під час Страшного суду [Перше послання Коринфянам, 15:25; Перше послання Фесалонікійцям, 4:6]. Це зробило неможливим участь сальпінги у "високому" музичному мистецтві. Викона-
Виконавець на сальпінзі між двома зображеннями очей
Трубач у тріумфальній процесії
вець на сальпінзі називався сальпінгістом, а той, хто брав участь у релігійних обрядах, - священним сальпінгістом.
До числа найдавніших ударних інструментів належав кімвал, що складався з двох порожнистих напівсферичних металічних пластинок, тому частіше його і називали у множині. У давній Елладі його нерідко називали також "бакілліон" або "бабуліон", що швидше всього були азійського походження і мали різні розміри. Виконавець на кімвалі називався кімваліст або кімвалокруст, а виконавиця - кімвалістрія.
Тимпан (досл. - бити, ударяти) - ще один давньогрецький ударний інструмент, що складався з круглого обруча, обтягнутого з обох боків мембраною, виготовленою із шкури тварини або шкіри.
Кротали - інструмент, що складався з двох порожнистих раковин або глиняних черепків, дерева або металу. Обидві частини інструмента могли мати найрізноманітніші форми. Звук виникав при їх ударі один об один. Як і всі ударні інструменти, кротали застосовувалися в оргіастичних культах Великої Матері богів Кібели і Діонісія, а крім того, в обрядах, присвячених споконвічно еллінським богам (наприклад, Артеміді).
Кротали мали цілу серію різновидностей: крембали (тріскачки, звук від яких викликався не лише при ударах двох частин інструмента, але й при постукуванні пальцями у їх площини); аскари - різновид черевиків або сандалів (особливе пристосування з дерева або металу, що кріпилося до взуття і при ударі в землю видавало звук, подібний до звучання тріскачки), які ще мали назву "баталон" або "псифіра". Тобто кротали були ручні і ніжні.
Сістр (букв, тремчу, трясу) - ударний інструмент у формі металічної підкови з рукояткою і вільно прикріплених до підкови маленьких дзвіночків. Крім музичного інструмента, сістр використовували як дитячу іграшку (брязкальце).
Повернення Гефеста на Олімп у супроводі Діоніса, який б'є у тимпан
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЖИВОПИС І МУЗИКА“ на сторінці 5. Приємного читання.
