Симпосіон. Червонофігурний розпис
Значну роль у домашньому побуті греків відігравав глиняний посуд. Для зберігання вина й олії використовувалися гостродонні амфори з двома ручками. При транспортуванні їх закупорювали глиняними пробками, а також зробленими з уламка черепа чи глиняного посуду, і потім заливали смолою. Столовий посуд переважно прикрашався художнім розписом.
Простою була і їжа греків, яка складалася з ячмінного хліба (пшеничний їли лише багаті), овочів, риби, фруктів, розбавленого вина. М'ясо їли лише під час жертвопринесення.
На повсякденних трапезах жінки сідали за стіл разом з чоловіками лише тоді, коли сім'я обідала без гостей, причому чоловіки їли напівлежачи, а жінки сиділи на стільцях. У трапезах, що не носили сімейного характеру, жінки участі не брали. Бенкети проходили на чоловічій половині будинку. Бенкетуючі знімали взуття, раби мили їм ноги, після чого гості самі або за вказівкою господаря займали місця за обіднім столом, тобто на ложах, перед якими ставили невеликі столики. Перед тим як внести перші страви, раби мили гостям руки. Процедура миття рук повторювалася неодноразово, оскільки обходились без ножів, виделок і ложок, трапезники допомагали собі при їді пальцями. Вони ділили м'ясо на невеликі шматки, а соус черпали шматками паляниці, склавши її у вигляді ложки. Пальці ж витирали окрайцями хліба, які потім кидали собакам, що підбирали під столом залишки їжі. Пізніше, коли бенкети стали витонченішими і вишуканішими, для витирання пальців подавали особливу запашну глину.
Після закінчення трапези богам приносили жертву краплями вина, а потім розпочинали бесіду - симпосіон. Раби виносили столи із залишками їжі і вносили інші, як би сьогодні сказали, з десертом: солодощі, сир, фрукти, вино. Вино змішували з водою, воно було головним напоєм поряд з так званим кікеоном - вином, приправленим медом, козячим сиром, ячмінною мукою, а інколи навіть цибулею, сіллю і всілякими травами.
Учасникам симпосіону вино подавали у трьох кратерах, де його змішували з водою. З одного кратера вино йшло у жертву богам, з другого - героям, з третього - Зевсу. Жертвопринесення здійснювалися урочисто, під акомпанемент флейти. Флейтистки залишалися там і після жертвопринесення, розважаючи бенкетуючих. Серед присутніх обирали верховного розпорядника бенкету - симnociapxa, який спрямовував хід бесіди,
Грецький посуд VIII - VII ст. до н.е.
Бенкет
визначав умови змагань за кількістю осушених кубків і призначав нагороди переможцям. Як краще обирати симпосіарха, рекомендував Платон: "Чи не правда, що потрібно ставити начальником над нетверезим чоловіком тверезого, мудрого, а не навпаки. Бо якщо над нетверезим поставити п'яного, юного, немудрого начальника, він лише завдяки дуже щасливій випадковості не наробить страшних бід" [Платон. Закони, І, 640(1].
Навіть міцне вино не заважало бенкетуючим вести бесіди на філософські і літературні теми, розважати один одного або заінтригувати. Різноманітність у бесіди вносили також танцюристки, акробатки і гетери.
Невибагливий був грецький одяг, і зазвичай він виготовлявся з вовни. Чоловічий одяг складався з хітона - сорочки до колін і гіматія - довгого плаща, який являв собою прямокутний за формою відріз матерії, по краях якої пришивалися невеликі гирі, щоби тканина красиво звисала. Гіматій нічим не кріпився, він тримався на тілі завдяки обтяжуванню країв гирками, але головним чином завдяки витримці, яка розвивалася постійними заняттями фізкультурою і вмінням спокійно рухатися, не роблячи непотрібних жестів і кроків.
У жінок хітон був дещо довшим, він сягав щиколоток. Значно різноманітнішим був і жіночий гіматій. Гречанки інколи накидали край гіматія на голову або закривали частину обличчя, коли виходили з дому. Часом жінки перекидали гіматій з руки на руку, через спину, як шаль.
Ремісники одягалися в короткі хітони, у яких праве плече залишалося відкритим, і шапки конусоподібної форми. У себе в місті греки не носили головного убору, а коли відправлялися в подорож, надягали крислаті капелюхи і короткі плащі.
Найпоширенішим взуттям були сандалі зі шкіряними підошвами, які прив'язувалися ремінцями до ноги.
Греки сказали своє вагоме слово і в галузі педагогіки, приділяючи значну увагу вихованню підростаючого покоління. У стародавньогрецьких полісах в основному сформувалися дві виховні системи: спартанська і афінська.
Розглянемо першу з них, яка повністю керувалася ретрами (усні постанови, що мали силу законів) спартанського законодавця Лікурга. Важливим принципом, покладеним в основу "лікургового ладу", був принцип рівності. Відповідно до нього, всі повноправні громадяни Спарти офіційно складали общину рівних. І це не були пусті слова. У Спарті була розроблена і діяла упродовж тривалого часу ціла система заходів, спрямованих на те,
Жіночий хітон
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ“ на сторінці 2. Приємного читання.
