Розділ 73. Останні роки життя Давида

вічний, певний і надійний.

Бо Він спасіння моє й усе моє бажання!”.

(2 Самуїлова 23:1—5)

Великим було падіння Давида, але й глибоким виявилось його каяття, гарячою — любов і сильною — віра. Йому було багато прощено, тому що він багато полюбив (Луки 7:48).

Псалми Давида є відображенням усієї різноманітності пережитих ним досвідів — від мук винуватого сумління та самоосудження до вершин віри та найтіснішого спілкування з Богом. Історія його життя свідчить про те, що гріх приносить лише ганьбу та горе, а Божа любов і милість досягають навіть найбільших глибин; віра дає душам, що каються, право стати Божими синами. З усіх запевнень, які містяться в Його Слові, історія Давида є одним із найсильніших свідчень Божої вірності, справедливості та милості Його Заповіту.

Людина “втікає, мов тінь, — і не залишається”, “Слово ж нашого Бога повіки стоятиме”. “А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його — над синами синів тих, що Його Заповіту дотримуються і пам Стають накази Його, щоб виконувати їх!” (Йова 14:2; Ісаї 40:8; Псалми 102:17—18). “Усе, що Бог робить, зостанеться навіки” (Екклезіяста 3:14).

Чудові обітниці були дані Давидові та його дому, обітниці, що сягають вічності і повністю здійсняться у Христі. Господь сказав: “Присягнув Я Давидові, рабу Моєму… щоб із ним була сильна рука Моя, а рамено Моє зміцнило його! …Із ним Моя вірність та милість Моя, а ім'ям Моїм його доля піднесеться, — Я покладу його руку на море і на ріки — правицю його. Він Мене буде кликати: “Ти мій Отець, Бог мій, і Скеля спасіння мого”. Я зроблю його перворідним, найвищим від земних царів. Навіки збережу милість Мою до нього, і Мій Заповіт з ним незмінний” (Псалми 88:4—29).

“І продовжу до віку рід його,

а трон його — як дні неба!”.

(Псалми 88:30)

“Він судитиме пригнічених серед народу,

і спасатиме дітей бідних,

і тиснути буде гнобителя.

Будуть боятися Тебе, доки сонця

і доки місяця, — з роду в рід!…

Праведний процвітатиме в Його дні,

і буде достаток спокою — аж поки світитиме місяць, —

і він запанує від моря до моря… Хай ім'я його буде навіки,

хай росте, поки сонце, ім'я його,

нехай благословляються ним, —