Розділ 64. Давид-утікач

Саул запевняв своїх радників, що проти нього складено змову, і обіцяв їм багаті подарунки та високе становище, якщо вони вкажуть йому тих, які заприязнилися з Давидом. Доег ідумеянин став зрадником. Спонукуваний честолюбством, жадібністю і ненавистю до священика, котрий докоряв йому за гріхи, Доег розповів про відвідини Давидом Ахімелеха, викладаючи справу в такому світлі, щоб викликати гнів Саула проти Божого мужа. Цей зловмисний язик, запалений від геєнни, пробудив у серці Саула найнижчі пристрасті. Знавіснілий від люті, він оголосив, що вся родина священика повинна бути знищена. І жахливий вирок було виконано… Не лише Ахімелех, а й члени родини його батька — “вісімдесят п'ять осіб, що носили лляний ефод”, за наказом царя були вбиті рукою Доега.

“А Нов, священиче місто, вигубив мечем, — чоловіків і жінок, дітей і немовлят, волів, ослів, овець — усе знищив вістрям меча”. Ось на що виявився здатним Саул, опинившись у владі сатани. Коли Бог сказав, що чаша беззаконня амаликитян переповнилася, і наказав Саулові повністю знищити їх, він вважав себе надто милосердним, щоб виконати божественний вирок, і пощадив приречених на знищення. А тепер, без Божого наказу, під керівництвом сатани, він був здатний вбити Господніх священиків і знищити усіх мешканців Нова. Ось яка зіпсованість людського серця, що відмовилось від Божого керівництва.

Цей нелюдський вчинок Саула викликав жах в усьому Ізраїлі. Ніхто інший, як цар, котрого вони самі обрали, вчинив цей злочин, наслідуючи звичаї царів інших народів, котрі не боялися Бога. Ковчег залишався в ізраїльтян, але священики, до яких вони зверталися зі своїми питаннями, були вбиті мечем. Чого ж чекати далі?