Розділ 35. Повстання Корея

Кожний крок тих, кого Бог покликав очолювати Його справу, викликає підозру; кожний вчинок заздрісними і прискіпливими людьми хибно витлумачується. Так було за часів Лютера, братів Уеслі та інших реформаторів. Так діється й сьогодні.

Корей не ступив би на шлях, яким пішов, якби знав, що усі вказівки та докори, які отримував Ізраїль, походили від Бога. Але ж він міг дізнатися про це. Бог дав безліч доказів того, що саме Він провадить Ізраїля. Проте Корей та його спільники відкинули світло; цих засліплених людей вже не могли переконати навіть найбільш гідні подиву прояви Його сили; усе це вони приписували людській або сатанинській силі. Так вчинив і народ, який наступного дня після загибелі Корея і його товаришів прийшов до Мойсея й Аарона, говорячи: “Ви знищили Господній народ!” Незважаючи на переконливі докази Божого незадоволення, викликаного їхньою поведінкою, яке виявилось у знищенні мужів, котрі звели їх, вони продовжували стверджувати, що саме силою сатани Мойсей та Аарон спричинили смерть добрих і святих мужів. Цей вчинок і вирішив їхню долю. Вони вчинили гріх проти Святого Духа — гріх, який робить людське серце нечутливим до впливу божественної благодаті. “І якщо хто скаже слово проти Сина Людського, — говорить Христос, — то проститься йому; а коли хто скаже слово проти Духа Святого, — не проститься йому!” (Матвія 12:32). Ці слова були сказані нашим Спасителем, коли вчинки милосердя, які Ісус здійснював Божою силою, юдеї приписували силі вельзевула. Бог спілкується з людиною за допомогою Святого Духа, і коли окремі особистості свідомо відкидають цю силу як сатанинську, вони цим позбавляють себе каналу, через який душа спілкується з Небесами.

Бог діє завдяки проявам Його Духа, щоб докоряти і переконувати грішника; якщо ж дію Духа повністю відкидають, то Господь вже нічого не може зробити для такої душі. Останній засіб божественної милості був використаний. Грішник ізолював себе від Бога, а гріх не має у собі ліків, за допомогою яких можна було б вилікуватися від нього. Не існує іншої сили, за допомогою якої Бог міг би переконати і навернути грішника. “Покинь ти його!” (Осії 4:17) — звучить божественне повеління. Тоді “вже не залишається за гріхи жертви, а якесь страшне очікування суду та лютості вогню, готового пожерти противників” (Євреям 10:26—27).