Розділ 28. Ідолопоклонство біля Синаю

І Господь сказав: “Те, що ти зараз бажаєш, зроблю, бо ти знайшов ласку в очах Моїх, і Я знаю ім'я твоє”. Та пророк усе ще продовжував благати. Він отримав відповідь на усі свої молитви, але його душа прагнула все більших доказів Божої милості. Тепер він просив того, чого не просила ще жодна людина: “Покажи мені славу Свою”.

Бог не докорив йому за самовпевненість, але милостиво відповів: “Я покажу перед тобою всю Мою славу”. Неприхована слава Божа; ні один смертний не міг споглядати її і залишитися живим, але Мойсеєві було обіцяно, що він побачить божественну славу такою мірою, в якій здатний буде витримати її. Знову він був покликаний на гірську вершину, а потім рука, котра створила світ, котра “гори переставляє, й не знають вони” (Йова 9:5), узяла цю людську посудину з пороху земного, могутнього мужа віри, й поставила його в ущелині скелі в той час, коли перед ним переходитиме слава Божа і все добро Його.

Цей досвід, а найбільше обітниця, що Божественна присутність супроводжуватиме його, запевнили Мойсея в тому, що його справа матиме успіх; він вважав це набагато важливішим за всю мудрість Єгипту й за всі свої досягнення як державного діяча і полководця. Жодна земна сила, майстерність чи знання не можуть зрівнятися з постійною присутністю Бога.

Для грішника найстрашніше — упасти в руки живого Бога, але Мойсей стояв один у присутності Вічного і не відчував страху, бо його душа перебувала в гармонії з волею Творця. Псалмист говорить: “Коли б я бачив беззаконня у серці своєму, то Господь не почув би мене” (Псалми 65:18). Але “благовоління Господа до тих, що бояться Його, і Свій заповіт Він відкриває їм” (Псалми 24:14).

Божество сповістило про Себе: “Господь, Господь, — Бог милосердний, і ласкавий, довготерпеливий, і многомилостивий та вірний, Котрий зберігає ласку для тисяч, прощає беззаконня, злочин і гріх, та не залишає нічого без кари”.

“Мойсей швидко впав на коліна й вклонився до землі”. І знову він благав Бога пробачити беззаконня Свого народу та прийняти їх як Свій спадок. Його молитва була почута. Господь милостиво обіцяв ще раз явити Ізраїлю Свою ласку і задля нього здійснити такі чудеса, які “не були вчинені на всій землі і в жодного народу”.

Протягом 40 днів і ночей Мойсей залишався на горі, й увесь цей час, як і першого разу, його життя було збережене чудодійним чином. Нікому більше не було дозволено піднятись з ним на гору; під час його відсутності ніхто не міг навіть наблизитися до гори. За Божим велінням патріарх приготував дві кам'яні таблиці й узяв їх зі собою на гору; і знову Господь “написав на таблицях слова Заповіту — Десять Заповідей” (Додаток 5).

За довгий час, проведений у спілкуванні з Богом, обличчя Мойсея почало відображати славу божественної присутності. Коли він сходив з гори, його обличчя випромінювало сліпуче сяйво, хоча він і не знав про це. Таке ж сяйво освітлювало обличчя Стефана, коли він стояв перед своїми суддями. “Всі, що сиділи в синедріоні, дивлячись на нього, бачили лице його, як лице Ангела!” (Дії 6:15). Аарон і увесь народ відсахнулися від Мойсея, “боялися підійти до нього”. Зауваживши їхнє збентеження і страх, але не знаючи причини цього, він просив їх наблизитися. Мойсей розповів їм про Божу обітницю примирення, запевнивши, що вони знову віднайдуть ласку в Його очах. У голосі Мойсея люди відчували лише любов і благання; нарешті один ізраїльтянин наважився наблизитися до нього. Охоплений благоговійним страхом, не в змозі нічого сказати, він мовчки вказав на обличчя Мойсея, а потім на небо. Великий вождь зрозумів значення цього жесту. Усвідомлення своєї провини, думка про те, що вони все ще перебувають під божественним осудом, не давали людям змоги зносити небесне світло, яке сповнило б їх радістю, якби вони залишались слухняними Богові. Відчуття провини викликає страх. Вільна від гріха душа не матиме бажання ховатися від небесного світла.

Мойсей мав багато чого розповісти їм; зрозумівши причину їхнього страху, він закрив своє лице покривалом і робив так щоразу, коли повертався до табору після спілкування з Богом.

Цим сяйвом Господь бажав дати Ізраїлю уявлення про святу, високу природу Свого Закону та славу Євангелія, відкриту у Христі. Коли Мойсей був на горі, Бог представив йому не тільки таблиці Закону, а й поділився Планом спасіння. Мойсей бачив, що всі прообрази і символи іудаїзму вказували на жертву Христа, і небесне світло, що зливалося з Голгофи, з не меншою силою, аніж слава Божого Закону, променіло на обличчі Мойсея. Те божественне світло символізувало славу Заповіту, видимим посередником якого був Мойсей — представник єдиного правдивого Заступника.

Слава, що відобразилася на обличчі Мойсея, є прообразом благословень, які завдяки посередництву Христа отримає Божий народ, котрий дотримується Його Заповідей. Вона свідчить про те, що чим тіснішим буде наш зв'язок із Богом, чим глибшим — пізнання Його вимог, тим більше ми уподібнюватимемося до божественного образу і тим палкішим буде наше бажання стати співучасниками божественного єства.

Мойсей став прообразом Христа. Подібно до того, як заступник Ізраїлю закривав своє обличчя, оскільки сяйво слави було нестерпним для народу, так і Христос, божественний Посередник, прийшовши на Землю, сховав Свою божественність під людським тілом. Якби Він прийшов зодягненим у небесне сяйво, то не зміг би наблизитись до грішників. Вони не знесли б слави Його присутності. Тому Він упокорив Себе і прийшов у “подобі гріховного тіла” (Римлянам 8:3), щоб таким чином відшукати пропащих і підняти їх із прірви гріха.