Розділ 27. Закон, даний Ізраїлю

Ізраїльтяни отримали від Єгови наступну вказівку: “Ось Я посилаю Ангела перед лицем твоїм, щоб Він охороняв у дорозі тебе і щоб провадив тебе до того місця, яке Я приготував. Шануй Його і голосу Його слухайся! Не бунтуйся проти Нього, бо Він не стерпить ваших переступів, — бо ім'я Моє в Ньому. Коли ж слухатимеш Його голосу, і робитимеш усе, що Я говорю, то Я ворогуватиму з ворогами твоїми, і гнобитиму твоїх гнобителів”. В усіх мандруваннях Ізраїлю по пустелі їхнім Провідником був Христос, Який перебував у хмарному і вогняному стовпі. Вже тоді серед них перебував Той, Хто представлений у символах як прийдешній Спаситель; Він давав Мойсеєві повеління щодо народу і став для ізраїльтян єдиним Джерелом благословення.

Зійшовши з гори, Мойсей оповів народові всі Господні слова та усі закони. Увесь народ одноголосно відповів: “Усе, про що сказав Господь, зробимо!”. Господні слова і клятву, якою вони заприсяглися, Мойсей вписав у книгу.

Потім відбулося затвердження Заповіту. Біля підніжжя гори було споруджено жертівника, біля нього встановлено дванадцять стовпів “задля дванадцяти Ізраїлевих племен” як свідоцтво прийняття ними Заповіту. Після цього молоді люди, вибрані для служіння, здійснили жертвоприношення.

Покропивши жертівника кров'ю, Мойсей “узяв книгу Заповіту та й прочитав вголос перед народом”. Ще раз урочисто прозвучали умови Заповіту, і кожний міг зробити вибір: дотримуватися їх чи ні. Ізраїльтяни й раніше обіцяли слухатися Божого голосу, але тепер після того, як Його Закон був проголошений, а Його принципи дуже докладно викладені, люди пізнали усю сутність Заповіту. Знову весь народ одностайно відповів: “Усе, що сказав Господь, зробимо й будемо слухняними!” Коли ж Мойсей оголосив народові усі Заповіді за Законом, він узяв кров козлів та телят… та й покропив саму книгу, і людей, говорячи: “Це кров Заповіту, що заповідав для вас Бог!” (Євреям 9:19—20).

Тепер потрібно було зробити певні приготування, щоб остаточно утвердити правління Єгови над вибраним народом. Мойсей отримав повеління: “Вийди до Господа ти й Аарон, Надав і Авігу, та сімдесят Ізраїлевих старійшин, і вклоніться здалека. А Мойсей нехай підійде до Господа один…” У той час, як народ поклонявся біля підніжжя гори, вибрані мужі були покликані зійти на гору. Сімдесят старійшин мали допомагати Мойсеєві в правлінні над Ізраїлем, і Бог злив на них Свого Духа, удостоїв їх бачити Його велич і силу. “І вони побачили Ізраїлевого Бога; під ногами Його наче плита із сапфіру й така чиста, немов саме небо”. Вони бачили не саме Божество, а споглядали лише славу Його присутності. Раніше вони були б не в змозі знести це видовище, але вияв Божої сили, викликавши благоговійний страх, привів їх до покаяння; вони споглядали Божу славу, Його чистоту та милість і нарешті змогли наблизитися до Того, на Кому зосереджувалися їхні думки.

Тепер Мойсей та “слуга його” Ісус Навин були покликані на зустріч із Богом. Оскільки вони мали бути деякий час відсутніми, вождь призначив замість себе Аарона та Хура, яким допомагали старійшини. “Вийшов Мойсей на гору, і хмара закрила її. І слава Господня спочивала на горі Синай”. Протягом шести днів хмара як особливий знак Божої присутності вкривала гору, однак увесь цей час Бог не виявляв Себе і не звіщав Своєї волі. Протягом цих днів Мойсей чекав, коли Всевишній покличе його. Він отримав повеління: “Вийди до Мене на гору, і будь там”, — і хоч його терпіння і послух зазнали випробування, він не втомився від чекання і не залишив свого поста. Очікування стало для нього часом приготування і ретельного самодослідження. Навіть цей улюблений Божий слуга не міг одразу стати в Його присутності та перенести Його славу. Шість днів він мав бути наодинці з Богом і, досліджуючи своє серце, роздумувати про Нього і молитись; тільки після того він міг бути готовим до безпосереднього спілкування зі своїм Творцем.

На сьомий день, у суботу, Мойсей був покликаний увійти в хмару. На очах усього Ізраїлю густа хмара розкрилася, і засяяла слава Господня, вигляд якої був наче вогонь пожираючий. “І ввійшов Мойсей у середину хмари, і вийшов на гору. Мойсей пробував на горі сорок днів та сорок ночей”. Шість днів підготовки не входили в число сорока днів, проведених Мойсеєм на горі. Упродовж цих шести днів Ісус Навин був разом із Мойсеєм, разом із ним споживав манну та пив з джерела, що стікало з гори. Але Ісус не увійшов з Мойсеєм до хмари. Він залишився поза хмарою; очікуючи повернення Мойсея, він продовжував щодня їсти й пити, тоді як Мойсей постив протягом усіх тих сорока днів.

Під час перебування на горі Мойсей отримав вказівки щодо побудови святині, в якій особливим чином мала виявитися Божа присутність. “І нехай збудують Мені святиню, — і перебуватиму серед них” (Вихід 25:8), — таким було Боже повеління. Утретє прозвучало повеління про дотримання суботи. “Це ознака навіки поміж Мною та поміж Ізраїлевими синами”, — об'явив Господь. “Щоб ви пізнали, що Я — Господь, Котрий освячує вас!.. І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас… Хто здійснюватиме в цей день роботу, той буде викорінений з-поміж народу” (Вихід 31:17, 13—14). Були дані також вказівки щодо негайного спорудження скинії для служіння Богові. Народ міг дійти висновку, що буде виправданий, навіть якщо працюватиме над її спорудженням у суботу, оскільки скинія призначалася для Божої слави і народ мав велику потребу в місці для поклоніння. Щоб уберегти їх від цього гріха, було дане особливе застереження. Навіть святість і невідкладність особливої роботи для Бога не повинні були штовхати їх на порушення святого Божого дня спокою. Відтепер народ удостоївся постійно перебувати в присутності свого Небесного Царя. “І Я перебуватиму серед Ізраїлевих синів, — і буду їм Богом”. “І те місце буде освячене Моєю славою” (Вихід 29:45, 43), — такі запевнення дані Мойсеєві. Йому також були передані Десять Заповідей — символ Божої влади та втілення Його волі, написані перстом Самого Бога на двох кам'яних таблицях (Повторення Закону 9:10; Вихід 32:15—16); вони повинні були зберігатися недоторканими в святині, що мала стати видимим центром служіння усього народу.

Від нації рабів ізраїльтяни були піднесені над усіма народами, щоб стати особливим скарбом Царя царів. Бог виділив їх серед світу, довіривши святі істини. Він зробив їх хоронителями Свого Закону, маючи намір зберегти через них знання про Себе серед людей. У світі, огорненому темрявою, мало засяяти небесне світло; усі народи повинні були почути заклик залишити ідолопоклонство і служити живому Богові. Якби ізраїльтяни правильно виконали це доручення, вони перетворилися б на могутню силу в цьому світі. Бог був би їхнім Захисником, Він звеличив би їх понад усі інші народи. Через них Він відкрив би Своє світло і правду, а вони, перебуваючи під Його святим і мудрим правлінням, стали б прикладом того, наскільки служіння Йому має перевагу над ідолопоклонством в усіх його формах.