TextBook Еволюція та розвиток еволюційних поглядів
Еволюція – це процес необоротних змін у будові та функціях живих істот протягом їхнього історичного існування, який відбувається на всіх рівнях організації живого. Уперше термін "еволюція" у біології використав швейцарський природознавець та філософ Ш. Боне у 1762 році. Проблеми еволюції досліджує розділ біології, який має назву еволюційне вчення. Усі уявлення про історичний розвиток живої природи поділяються на два періоди – додарвінівський і післядарвінівський. Часовою межею між ними є 1859 рік – рік появи праці Ч. Дарвіна "Походження видів шляхом природного добору або збереження сприятливих порід у боротьбі за життя".
Розвиток еволюційних поглядів
| Назва періоду | Системі поглядів |
| Додарвінівський період Основні ознаки: 1) описовість; 2) панування поглядів про незмінність живого | ■ Окремі ідеї про еволюцію (Геракліт, Демокріт та ін.). ■ Креаціонізм (К. Лінней, Ж. Кюв'є та ін). ■ Ламаркізм (Ж.-Б. Ламарк). ■ Створення передумов для розвитку еволюційного вчення (Т. Шванн, В. Вірхов, К. Бер та ін.) |
| 1859 рік – рік появи праці Ч.Дарвіна "Походження видів шляхом природного добору І обо збереження сприятливих порід у боротьбі за життя". | |
| Післядарвініоський період Основні ознаки: 1) розкриття наукових основ рушійних сил еволюції; 2) синтезом еволюційного вчення 3 іншими науками (популяційною генетикою, екологією); 3) розкриття основ еволюції на молекулярному та інших рівнях організації життя | Дарвінізм (Е. Геккель, Ф. Мюллер, Т. Гекслі, О. О. Ковалевський та ін.). Синтетична гіпотеза еволюції (О. О. Четвериков, Д. Холдейн, С. Райт, І. І. Шмальгаузен, О. М. Сєверцов та ін.) |
Еволюційна гіпотеза Ж.-Б. Ламарка Ж.-Б. Ламарк (1744-1829) – французький натураліст, автор першої еволюційної гіпотези. її він опублікував у книзі "Філософія зоології" (1809). В основі лежать уявлення про те, що всі живі організми під впливом умов довкілля набувають корисних пристосувань, змінюючи свою будову, функції, індивідуальний розвиток тощо. Інакше кажучи, згідно з Ламарком, еволюція – це процес набуття корисних ознак, які успадковуються потомством. Нижчі організми (які позбавлені нервової системи) змінюються безпосередньо під впливом чинників довкілля: листки водяних рослин здебільшого стрічкоподібної (лінійної) форми, бо витягуються течією тощо. Вищі організми, зокрема тварини, що мають нервову систему, виробляють пристосування за схемою: зміна потреб приводить до зміни звичок, зміна звичок – до вправляння одних органів і невправляння
Ж.-Б. Ламарк
інших. Ті органи, які вправляються, розвиваються, а ті, що не вправляються, редукуються (зменшуються), згодом ці зміни успадковуються.
Основні положення еволюційної гіпотези Ж.-Б.Ламорка
1. Усі живі організми еволюціонують.
2. Рушійні сили еволюції та механізм змін організмів – це:
■ прямий вплив умов довкілля, які змінюються;
■ внутрішнє прагнення до прогресу і вплив умов зумовлюють появу корисних ознак;
■ вправляння чи невправляння органів веде до розвитку цих ознак;
■ успадковування організмами лише корисних ознак.
3. Еволюція – це безперервний процес набуття корисних ознак.
4. Результатом еволюції є не лише виникнення корисних змін, а й градація організмів – ступінчасте ускладнення органічного світу.
5. Життя безперервно самозароджується, тому існують види, які перебувають на різних ступенях градації.
6. Жива природа – ряд особин, які безперервно змінюються і які людина лише в уяві об'єднує у види.
У гіпотезі Ж.-Б. Ламарка є серйозні недоліки: він неправильно пояснював рушійні сили еволюції, не визнавав види як реально існуючі категорії, визнавав появу і успадкування лише корисних ознак.
Успіхи біології у першій половині XIX століття як передумова подальшого розвитку еволюційного вчення
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Біологія» автора Соболь В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 80. ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.