Розділ «Тема 55. БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ»

Біологія людини, її складові частини

Історія розвитку анатомії та фізіології людини

Розвиток анатомії й фізіології можна співвіднести з етапами становлення біологічної науки. Виділення в історії біології чотирьох епох базується на обумовленості розвитку науки потребами суспільного виробництва та практичної діяльності людини.

I. Епоха практичних донаукових знань – до XV-XVI ст.

Видатні вчені епохи: Гіппократ, Авіценна, К. Гален та ін.

Гіппократ (460-377 pp. до н.е.). Давньогрецький лікар, "батько" медицини, у його працях вперше з'явилися точні відомості про будову тіла, типи темпераменту людини, стадії розвитку хвороб, сформулювано норми поведінки лікарів.

Клавдій Гален (129-201). Римський природодослідник, найбільший після Гіппократа лікар античного світу, вказав на зв'язок між будовою та функцією органа, створив основи раціонального харчування, засновник експериментальної медицини.

Авіценна (Ібн Сіна Абу Алі Хусейн ібн Абдаллах) (980-1037). Таджицький філософ, лікар, автор праці "Канони медицини" (1020) – зведення медичних знань того часу, створив гіпотезу про невидимі збудники "гарячкових" хвороб, описав лікувальну дію золота і срібла та ін.

II. Епоха виникнення і оформлення основних біологічних наук – з XV ст. до середини XIX ст.

Видатні вчені епохи: Парацельс (Філіпп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм), Леонардо да Вінчі, А. Везалій, В. Гарвей, М. Мальпіп, Р. Декарт, Л. Гальвані та ін.

Леонардо да Вінчі (1452-1519). Геніальний італійський учений, визначив шляхи розвитку анатомії, розробив основи динамічної анатомії, описав скелет, внутрішні органи, органи чуттів.

Парацельс (1493-1541). Німецький лікар доби Відродження, один із засновників ятрохімії – лікування отрутами, розробив методи лікування інфекційних хвороб.

Андреас Везалій (1514-1564 ). Італійський учений, створив трактат із семи книг "Про будову людського тіла" (1543 ), засновник сучасної анатомії.

Вільям Гарвей (1578-1657). Англійський лікар, засновник фізіології, автор "Анатомічного дослідження про рух серця і крові", у якому доведена наявність малого і великого кіл кровообігу.

Рене Декарт (1596-1650). Французький учений, висунув ідею рефлексу, наблизився до розуміння ролі нервової системи.

Марчелло Мальпігі (1628-1694). Італійський учений, відкрив кровоносні капіляри, описав альвеоли, ниркові клубочки, ростковий шар шкіри та ін.

Луїджі Гальвані (1737-1798). Італійський анатом і фізіолог, автор "Трактату про електричні сили при м'язовому скороченні" і теорії тваринної електрики, засновник електрофізіології.

III. Епоха синтезу наукових біологічних знань – із середини XIX ст. до середини XX ст.

Видатні вчені епохи: І. М. Сеченов, І. П. Павлов, 1.1. Мечников, К. Бернар, П. К. Анохін, Г. Сельє та ін.