Розділ «Закон гомологічних рядів спадкової мінливості організмів»

При порівнянні ознак різних сортів культурних рослин і близьких до них диких видів Μ. І. Вавилов виявив багато спільних спадкових змін. Це дозволило йому сформулювати у 1920 році закон гомологічних рядів у спадковій мінливості: генетично близькі види та роди характеризуються подібними рядами спадкової мінливості з такою правильністю, що, вивчивши ряд форм у межах одного виду чи роду, можна передбачити навність форм з подібними поєднаннями ознак у межах близьких видів чи родів.

Приклади, що ілюструють цю закономірність, такі: у пшениці, ячменю і вівса зустрічаються білий, червоний і чорний кольори колосу; у злакових відомі форми з довгими і короткими остюками та ін. Μ. І. Вавилов вказував, що гомологічні ряди часто виходять за межі родів і навіть родин. Короткопалість відмічена у представників багатьох рядів ссавців: у великої рогатої худоби, овець, собак, людини. Альбінізм спостерігається у всіх класів хребетних тварин.

Закон гомологічних рядів дозволяє передбачити можливість появи мутацій, ще невідомих науці, які можуть використовуватися в селекції для створення нових цінних для господарства форм. У 1920 році, коли був сформульований закон гомологічних рядів, ще не знали озимої форми твердої пшениці, але її існування було передбачено. Через кілька років таку форму виявили в Туркменії. У злаків (пшениці, ячменю, вівса, кукурудзи) існують голі та плівчасті зерна. Голозерний сорт проса не був відомий, але існування такої форми слід було очікувати, і його було знайдено. В основі гомологічних рядів лежить фенотипова подібність, яка виникає як результат дії однакових алелей того ж гена, так і дії різних генів, що зумовлюють подібні ланцюги послідовних біохімічних реакцій в організмі.

Закон гомологічних рядів дає ключ для розуміння еволюції споріднених груп, полегшує пошуки спадкових відхилень для селекції, у систематиці дає можливість знаходити нові очікувані форми. Закон прямо стосується вивчення спадкових хвороб людини. Питання лікування і профілактики спадкових хвороб не можна розв'язати без дослідження на тваринах зі спадковими аномаліями, подібними до тих, що спостерігаються в людини. Згідно із законом Μ. І. Вавилова, аналогічні спадковим хворобам людини фенотипи мають зустрічатися і у тварин. Справді, багато патологічних станів, які виявлені у тварин, можуть бути моделями спадкових хвороб людини. Так, у собак спостерігається гемофілія, яка зчеплена зі статтю. Альбінізм зареєстрований у багатьох видів гризунів, кішок, собак, у ряду птахів. Для вивчення м'язової дистрофії використовуються миші, велика рогата худоба, коні, епілепсії – кролі, пацюки, миші. Спадкова глухота існує у гвінейських свинок, мишей і собак. Вади будови обличчя людини, що гомологічні "заячій губі" та "вовчій пащі", спостерігаються в лицьовому відділі черепа мишей, собак, свиней. Спадковими хворобами обміну, такими як ожиріння і цукровий діабет, хворіють миші. Крім уже відомих мутацій, шляхом впливу мутагенних чинників можна одержати в лабораторних тварин багато нових аномалій, подібних до тих, які зустрічаються в людини.