Розділ «Тема 80. ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ»

Розвиток дарвінізму. Докази еволюції органічного світу

Учення Ч. Дарвіна значно доповнили і розширили його послідовники, і як закінчена система поглядів воно остаточно сформувалося на початку XX сторіччя під назвою класичний дарвінізм.

Дослідження історичного розвитку організмів

Порівняльно-анатомічні, палеонтологічні, ембріологічні та біогеографічні дослідження історичного розвитку організмів з'ясовують факт, шляхи і напрями еволюції, ступінь спорідненості між різними систематичними групами та ін.

Палеонтологічні докази

Ембріологічні докази

Ембріологія – наука про зародковий розвиток організмів. Одним із засновників цієї науки є К. Бер, який відкрив яйцеклітину у ссавців, уточнив вчення про зародкові листки і детально описав особливості розвитку зародка у представників усіх класів хребетних тварин (1828). Ці дослідження дозволили йому відкрити закон зародкової подібності і закласти основи порівняльної ембріології. Дещо пізніше К. Бер та Ч. Дарвін вперше помітили, що в індивідуальному розвитку особини повторюються стадії історичного розвитку виду. Прикладом такого повторення (рекапітуляції) ε наявність хвоста, зябрових щілин у зародків плазунів, птахів, ссавців. Пізніше це явище докладно описав Ф. Мюллер, закон сформулював Е. Геккель, розвинув його О. М. Сєверцов у теорії філембріогенезу.

Біогенетичний закон Геккеля-Мюллера (1866)

Порівняльно-анатомічні докази

Біогеографічні докази

Біогеографія – наука, що вивчає закономірності географічного поширення тварин і рослин та їхніх угруповань, а також характер фауни і флори окремих територій. Біогеографія поділяється на зоогеографію (географію тварин) та фітогеографію (географію рослин). Вивчення флори і фауни різних материків дозволяє відновити загальний перебіг еволюційного процесу.

Ендеміки – види рослин або тварин, поширення яких обмежене невеликою географічною територією. Розвиток ендемії найчастіше пов'язаний з географічною ізоляцією. Наприклад, найбільш раннє відокремлення Австралії від південного материка Гондвани (понад 120 млн років) призвело до самостійного розвитку ряду тварин. Не відчуваючи тиску з боку хижаків, які відсутні в Австралії, тут збереглися першозвірі (качкодзьоб, єхидна, проєхидна) та сумчасті (кенгуру, коала).

Релікти – рідкісні види рослин або тварин, які залишилися існувати на даній території і збереглися з минулих геологічних часів. Для них характерні ознаки вимерлих груп минулих епох. Вивчення реліктових форм дозволяє відновити вигляд зниклих організмів, відтворити умови їх проживання і спосіб життя. Реліктовими видами є гатерія, латимерія, гінкго дволопатеве, єхидна, довгоп'ят, мечохвіст. На території України серед рослин-реліктів збереглися азалія жовта, сосна крейдяна, тис ягідний. Серед тварин реліктами є хохуля звичайна, тхір-перев'язка та ін.

Синтетична теорія еволюції (СТЕ) – комплекс уявлень, які е синтезом основних положень дарвінізму, генетики популяцій та екології. Виникла в 20-50 роках XX сторіччя в результаті досліджень таких видатних вчених, як: С. С. Четвериков, С. Райт, Ф. Г. Добржанський, 1.1. Шмальгаузен, О. М. Сєверцов, Дж. Холдейн, Е. Майр та ін. Термін "синтетична теорія" походить від назви книги відомого англійського еволюціоніста Дж. Хакслі "Еволюція: сучасний синтез" (1942).

Основні положення СТЕ

Популяція як одиниця еволюції

Популяція – сукупність вільносхрещуваних особин одного виду, яка тривалий час існує на певній частині ареалу відносно відокремлено від інших сукупностей того самого виду. У сучасній біології популяція розглядається як елементарна одиниця еволюції, бо саме в ній відбуваються елементарні еволюційні події та процеси.

Популяція – це елементарна одиниця еволюції тому, що:

• у популяції постійно виникають спадкові зміни, які забезпечують генетичну неоднорідність;

• у популяції діють боротьба за існування та природний добір, завдяки яким виживають і дають потомство тільки особини з корисними в даних умовах змінами;