Розділ «Фізіологічні основи мови»

Найважливішим і основним компонентом другої сигнальної системи є членороздільна мова, за допомогою якої людина може давати назви предметам, розмірковувати про них, обмінюватися своїми думками. Мова людини складається зі звуків, організованих у певній послідовності, які створюються завдяки координованим діям спеціального мовного апарату. Мова – це специфічна форма спілкування, озвучена дута, властива тільки людині. Прогресивний розвиток мови зумовлюють соціальні чинники: праця та суспільний спосіб життя. Спеціальним апаратом для утворення звуків у людини є голосовий апарат. Слово становить специфічну, людську, другу сигнальну систему. На основі мови виникло абстрактне мислення. Основну роль у розвитку мови людини відіграв великий мозок та центри мови в корі півкуль великого мозку, їх два, у 95% людей вони знаходяться в лівій півкулі великого мозку. У нижній лобовій звивині знаходиться руховий центр мови (центр Брока), Його пошкодження призводить до втрати здатності вимовляти речення й відповідати на звернення, писати слова (аграфія). У верхній скроневій звивині розташований слуховий центр мови (центр Верніке). Його ураження призводить до втрати здатності розуміти усну чи письмову мову. Центр Верніке вважають первинним центром мови. Мовна (аналізаторна) функція виконується, як правило, лівою півкулею, а зони кори, які контролюють артикуляцію, локалізуються в обох півкулях головного мозку.

Розрізняють зовнішню і внутрішню мову. Зовнішню мову поділяють на усну та письмову. Жоден з представників тваринного світу не здатний утворювати назви різних речей, вкаладати певний зміст у слова і поєднувати їх у речення. У тварин немає другої сигнальної системи, тому всі їхні звуки є формами сигналізації і звукової комунікації.