Розділ «Тема 58. КРОВ І ЛІМФА»

Внутрішнє середовище організму: кров, лімфа і тканинна рідина

Внутрішнє середовище організму – сукупність рідин (крові, міжклітинної рідини то лімфи), які забезпечують обмін речовин та гомеостаз в організмі. Життя будь-якого організму можливе тільки за умови безперервного контакту з навколишнім середовищем, із якого він бере поживні речовини і куди виділяє продукти своєї життєдіяльності. У багатоклітинних організмів у контакт із зовнішнім середовищем вступають тільки клітини, розташовані на зовнішній поверхні організму, тому в них формується внутрішнє середовище. Особливостями внутрішнього середовища є відносна сталість складу та фізичних і хімічних властивостей, динамічність складу та властивостей, рідкий стан та ін. Внутрішнє середовище забезпечує оптимальну життєдіяльність усіх клітин організму, його тканин і органів, що, у свою чергу зумовлює широкі можливості пристосування особин до різних умов довкілля.

Між кров'ю, тканинною рідиною та лімфою існує тісний взаємозв'язок. Тканинна рідина утворюється з крові шляхом фільтрації плазми крізь стінку кровоносних капілярів. У венозному кінці капілярів відбувається зворотній процес – реабсорбція тканинної рідини. У кровоносне русло повертається близько 90% тканинної рідини, а решта (приблизно 2-4 л за добу) профільтровується в лімфатичні капіляри. Лімфа повільно тече в лімфатичних судинах і потрапляє у вени. Так відбувається колообіг позаклітинних рідин внутрішнього середовища. Неперервне змішування крові, тканинної рідини і лімфи допомагає підтримувати сталість їхнього складу.

Кров, її об'єм, склад, властивості та функції

Плазма крові, її хімічний склад та значення основних компонентів

Плазма крові – рідка частина крові, що містить основні та додаткові компоненти. Це колоїдний розчин різних речовин, що перебувають у динамічній рівновазі з тканинною і внутрішньоклітинною рідинами. У нормі концентрації одних речовин залишаються постійними, а вміст інших може коливатися у вузьких межах.

Хімічний склад плазми

Вода плазми крові є розчинником для різних речовин, які транспортуються кров'ю, забезпечує регуляцію концентрації речовин у клітинах і міжклітинному середовищі, підтримує кров'яний тиск, забезпечує перерозподіл тепла в організмі завдяки своїй великій теплоємності і теплопровідності та ін.

Переважна більшість білків надходить у кровоносне русло з печінки – основного органу біосинтезу білків плазми. Основними білками плазми є:

■ альбуміни – виконують транспортну (переносять тироксин, солі важких металів, деякі ліки), осморегуляторну (підтримують сталість осмотичного тиску, який регулює розподіл води між плазмою і міжклітинною рідиною), резервну (у плазмі дорослої людини розчинено близько 200 г білків) функції;

■ глобуліни – виконують транспортну (альфа-глобуліни переносять глюкозу, мідь крові; бета-глобуліни транспортують залізо, ліпіди), захисну (гама-глобулінами є антитіла, фібриноген переходить у фібрин у процесі зсідання крові) функції;

■ фібриноген – здійснює в процесі зсідання крові захисну функцію (переходить за певних умов у нерозчинний білок фібрин).

Форменні елементи крові, їх будова та функції

Уперше клітини крові виявив італійський анатом і лікар М. Мальпігі (1665). Серед формених елементів крові розрізняють еритроцити, лейкоцити і тромбоцити.

Еритроцити – червоні кров'яні тільця, які містять гемоглобін. їх кількість залежить від статі, віку, стану здоров'я, висоти над рівнем моря та ін. Щодня руйнується близько 200 млрд цих клітин. Загальна площа поверхні еритроцитів дорослої людини складає близько 3800 м2, що в 1500 разів перевищує поверхню людського тіла. Утворенню еритроцитів сприяють вітаміни В11, В12, С. Основна функція еритроцитів – транспортування газів. Транспортування кисню здійснюється за допомогою гемоглобіну, а транспортування вуглекислого газу – у вигляді карбгемоглобіну. Приєднання кисню до гемоглобіну з утворенням оксигемоглобіну відбувається при парціальному тиску 70-73 мм. рт. ст. Один грам гемоглобіну може приєднати 1,34 мл кисню.

Гемоглобін – червоний дихальний залізовмісний пігмент еритроцитів. Будову молекули гемоглобіну розшифрували і створили її модель у 1960 році англійські вчені М. Перутц і Д. Кендр'ю. Гемоглобін належить до складних білків – хромопротеїдів, складається з простетичної групи (гема) і білкової частини (глобіну). У молекулі гемоглобіну міститься 1 молекула глобіну і 4 молекули гема, який утримує в своєму складі атом заліза, здатний приєднувати або віддавати кисень без зміни валентності. На біосинтез гемоглобіну впливають вітаміни (В6, В12, фолієва кислота), мікроелементи та ін. В 1 літрі крові міститься 140-160 г гемоглобіну. Сполуками гемоглобіну є:

• оксигемоглобін – сполука гемоглобіну з киснем, яка має яскраво-червоний колір і є нестійкою (НbO2);

• карбгемоглобін – сполука гемоглобіну з вуглекислим газом, яка має темно- червоний колір і є нестійкою(НbСO2);

• карбоксигемоглобін – патологічна сполука гемоглобіну з чадним газом, яка с стійкою і в цій сполуці гемоглобін втрачає здатність переносити кисень (НbСО);