Фотосинтез, його фази та значення
Фотосинтез – процес утворення органічних сполук із неорганічних за рахунок світлової енергії. Це надзвичайно складний процес, що включає довгу послідовність біохімічних реакцій. Основними умовами проходження фотосинтезу є наявність хлорофілу, енергії світла, вуглекислого газу та води.
6СO2 + 6Н2O → С6Н12O6 + 6O2 ↑
Фотосинтез відбувається у рослин, багатьох бактерій, деяких архей і найпростіших, тобто в організмів, відомих як фотоавтотрофи. Фотосинтез у рослин здійснюється в хлоропластах, розташованих у клітинах слані (водорості) або органів – плодів, стебел, бруньок, листків (у вищих рослин). Світло для фотосинтезу вловлюється хлорофілом, вода доставляється через поверхню тіла або з кореня розвиненою мережею судин, вуглекислий газ надходить через продихи та через покриви шляхом дифузії. Ціанобактерії та інші фотосинтезуючі прокаріоти для здійснення фотосинтезу мають у своїх клітинах різні складчасті структури з фотосинтезуючими пігментами, як то внутрішні впинання мембран, фотомембрани. В основі фотосинтезу лежить окиснювально-відновний процес перенесення електронів від сполук-донорів до сполук-акцепторів.
Досліджувати процес фотосинтезу почали ще у другій половині XVIII сторіччя. Ряд важливих відкриттів у цьому питанні зроблено у другій половині XIX сторіччя.
Коротка історія вивчення фотосинтезу
1771 | Дж. Прістлі | провів перші досліди з фотосинтезу, завдяки яким відкрито виділення рослинами 02, який необхідний для дихання і горіння |
1817 | П. Пельтье, Ж. Каванту | дали назву "хлорофіл" спиртовому екстракту із зелених листків рослин |
1862 | Ю. Сакс | показав фотосинтетичне походження крохмалю |
1877 | В. Пфеффер | назвав процес перетворення енергії сонячного світла в енергію хімічних зв'язків фотосинтезом |
1903 | К. А. Тимірязєв | вивчив спектри поглинання світла і встановив роль рослин у космічному колообігу енергії |
1903 | М. С. Цвет | запропонував хроматографічний метод і відкрив хлорофіл а і b |
1941 | 0. П. Виноградов | довів, що джерелом кисню при фотосинтезі є вода, а не С02- |
1956 | М. Кальвін | відкрив послідовність перетворень С02 в темновій фазі |
Основними з фотосинтезуючих пігментів є хлорофіли. Хлорофіл (від грец. "хлорос" – зелений і "філон" – листок) – зелені пігменти рослин, за участю яких відбувається фотосинтез. За своєю структурою вони нагадують гем гемогло-
біну, але в цих сполуках замість Феруму присутній Магній. Ферум потрібен рослинним організмам для забезпечення синтезу молекул хлорофілу (якщо в рослину залізо не надходить, то в неї утворюються безбарвні листки, не здатні до фотосинтезу). Хлорофіл поглинає переважно синє і, частково, червоне світло із сонячного спектра та перетворює його в хімічну енергію органічних речовин. Крім хлорофілів, у багатьох рослин є допоміжні каротиноїди, у ціанобактерій та червоних водоростей – фікобіліни. Зелені й пурпурові бактерії містять бактеріохлорофіли.
Фотосинтезуючі пігменти, їх поширення та значення
Назва пігментів | Організми, які містять ці пігменти | Значення пігментів |
Хлорофіл а | У всіх фотосинтезуючих організмів | Поглинають червоні, сині й фіолетові промені |
Хлорофіл b | Мохи, судинні рослини, зелені та евгленові водорості | |
Хлорофіл с | Діатомові та бурі водорості | |
Хлорофіл d | Червоні водорості | |
Бактеріохлорофіли a, b, с, d | Пурпурні й зелені сіркобактерії | |
Каротиноїди (каротини, ксантофіли) | У хлоропластах рослин і ціанобактерій | Поглинають сині та фіолетові промені |
Фікобіліни (фікоеритрин, фікоціанін) | Ціанобактерії та червоні водорості | Поглинають зелені (фікоеритрин) і жовті (фікоціанін) промені |
Більше 90 % всього хлорофілу хлоропластів входить до складу світлозбиральних комплексів, що виконують роль антени, яка передає енергію до реакційного центру фотосистем. У процесі фотосинтезу беруть участь дві фотосистеми – ФС І і ФС II, які мають різні реакційні центри та пов'язані між собою через перенесення електронів.
Порівняльна характеристика фотосистем (у вищих рослин)
Порівняння | ФС I | ФС II |
Реакційний центр | Р700 (форма хлорофілу а, яка поглинає світло з довжиною хвиль 700 нм) | P680 (форма хлорофілу а, яка поглинає світло з довжиною хвиль 680 нм) |
Антенні молекули | Каротиноїди, хлорофіли а і b | Каротиноїди, хлорофіли а і b |
У процесі фотосинтезу виділяють світлову і темнову фази.
Світлова фаза – сукупність процесів, які забезпечують утворення молекулярного кисню, атомарного водню та А ТФ за рахунок світлової енергії. Світлова стадія фотосинтезу відбувається на тилакоїдах хлоропластів за участю світла. Ця стадія розпочинається з моменту поглинання квантів світла молекулою хлорофілу. При цьому електрони атома Магнію у молекулі хлорофілу переходять на вищий енергетичний рівень, нагромаджуючи потенціальну енергію. Частина електронів зразу ж повертається на своє попереднє місце, а енергія, що виділяється при цьому, випромінюється у вигляді тепла. Але значна частина збуджених електронів з високим рівнем енергії передає її іншим хімічним сполукам для фотохімічної роботи, яка здійснюється за кількома основними напрямками: а) перетворення енергії електронів на енергію АТФ, що називається фотофосфорилюванням; б) відновлення універсального біологічного переносника водню НАДФ+ до НАДФ • Н2. Під безпосереднім впливом світла відбувається процес розкладу води – фотоліз. При цьому утворюються електрони (e-), протони (Н+) і, як побічний продукт, молекулярний кисень. Протони Гідрогену Н+, приєднуючи електрони з високим енергетичним рівнем, перетворюються на атомарний водень, який використовується в реакціях відновлення НАДФ.
Отже, основними реакціями світлової фази є: 1) фотоліз води (розщеплення води за участю світла); 2) відновлення НАДФ (приєднання до сполуки- переносника молекул водню); 3) фотофосфорилювання (приєднання залишку фосфорної кислоти до АДФ за рахунок енергії світла). У результаті реакцій світлової фази утворюються такі продукти, як атомарний водень, молекулярний кисень і А ТФ.
Темнова фаза – сукупність процесів, які забезпечують відновлення СO2 до глюкози завдяки енергії АТФ та за рахунок водню від НАДФ. Основою даних перетворень є циклічні реакції (цикл фіксації вуглекислого газу). Цей процес вперше вивчив американський біохімік М. Кальвін, іменем якого й названо це явище – цикл Кальвіна. Цикл Кальвіна, або С3-фотосинтез, включає три стадії: карбоксилювання, відновлення і регенерацію.
I. Карбоксилювання – це сукупність реакцій, які забезпечують приєднання вуглекислого газу до пентоз. Реакція відбувається за участю ферментів-карбоксилаз:
• до пентоз (рибулозобіфосфатів) приєднується СО. з утворенням нестійких гексоз;
• гексози одразу розщеплюються на дві тріози (фосфогліцерати, або фосфогліцеринові кислоти): С5 → С6 → 2С3.
II. Відновлення тріоз – це сукупність реакцій, які забезпечують видалення Оксигену (або приєднання Гідрогену, тобто відновлення) з продуктів карбоксилювання за участю НАДФ • Н2 та енергії АТФ:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Біологія» автора Соболь В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 18. ПЛАСТИЧНИЙ ОБМІН. ФОТОСИНТЕЗ. ХЕМОСИНТЕЗ“ на сторінці 1. Приємного читання.