Розділ «Тема 23. ВЕГЕТАТИВНІ ОРГАНИ. КОРІНЬ»

Вегетативні органи

У міру ускладнення рослинних організмів, виходу їх з води на сушу відбулася диференціація тіла на органи, які у вищих рослин поділяють на вегетативні та генеративні.

Вегетативні органи – органи, які виконують основні життєві функції, служать для підтримання індивідуального життя рослин, а також для вегетативного розмноження. Такими органами у вищих рослин е корінь та пагін. Вони забезпечують ріст, живлення, фотосинтез, дихання, транспортування речовин тощо. При зміні функції змінюються й вегетативні органи, утворюючи видозміни (метаморфози).

Зовнішній вигляд і будова вегетативних органів пристосована до виконання властивих їм функцій.

Корені в більшості вищих рослин утворюють підземну частину і слугують для закріплення рослини в ґрунті та мінерального живлення. Тому корінь відрізняється від пагона, який формує надземну частину рослини. Корені не мають у своїх клітинах хлоропластів, вони не утворюють листків і бруньок, коренева система є більш розгалуженою тощо. Виконання коренем інших функцій привело до появи його видозмін (наприклад, коренеплоди у моркви для запасання речовин, корені-причіпки у плющів для підняття рослини вгору тощо).

Пагін складається зі стебла, листків і бруньок, які утворюють надземну частину рослини. Стебло служить місцем прикріплення та опори для листків, квіток, бруньок, забезпечує зв'язок між усіма частинами рослини. Але основною його функцією є транспортування речовин. Стебло також може виконувати інші функції, тому існують і його видозміни (наприклад, цибулини виконують функції запасання та вегетативного розмноження). Листок – це орган повітряного живлення, який виконує функції фотосинтезу, дихання та випаровування води, яке запобігає перегріванню рослини. Видозміни листків пов'язані з пристосуванням рослин до умов існування (наприклад, у посушливих умовах у кактусів листки набули форми колючок). Брунька – зачатковий пагін, який складається зі стеблової і листкової частин. За рахунок верхівкової бруньки пагін росте у висоту, а за рахунок бічних – галузиться. Розрізняють також бруньки вегетативні, з яких утворюються нові листки, та генеративні, з яких розвивається квітка або суцвіття.

Будова та функції кореня

Види коренів і типи кореневих систем

Залежно від походження у рослин розрізняють такі види коренів, як головний, бічні та додаткові.

У переважної більшості вищих рослин корені добре розвинені і розміщуються в ґрунті, а в деяких рослин – у воді (наприклад, у ряски) і повітрі (наприклад, в орхідей). Є серед вищих рослин і такі, у яких корені відсутні (наприклад, у таких рослин-паразитів, як повитиця, петрів хрест).

Коренева система – сукупність усіх коренів рослини. За формою розрізняють 3 типи кореневих систем: стрижнева, мичкувата і змішана.

• Стрижнева коренева система – це система коренів, яка має добре розвинений головний корінь, від якого відходять бічні (у дводольних рослин). Утворюється ця система із зародкового корінця і галузиться за рахунок бічних коренів.

• Мичкувата коренева система – це система додаткових коренів, які пучком ростуть від основи стебла (в однодольних рослин, а з дводольних – у жовтецевих та подорожникових). Формує мичкувату систему вузол кущіння, із якого розвиваються додаткові пагони і корені. Галуження системи відбувається також за рахунок бічних коренів.

• Змішана коренева система – це система коренів, у якій можна виділити добре розвинений головний корінь з бічними та численні додаткові корені на нижній частині стебла. Наприклад, є у рослин, які людина підгортає при вирощуванні (у капусти, помідорів, соняшника).

Типи кореневих систем: 1 – стрижнева, 2 – мичкувата, 3 – змішана.

Розвиток і потужність кореневих систем залежать від виду та індивідуальних особливостей рослин, умов існування та ін. За об'ємом кореневі системи рослин завжди більші від їх надземних частин.

Людина може впливати на формування кореневої системи у рослин, здійснюючи підгортання і пікірування, що обумовлює утворення потужної розгалуженої системи коренів у верхньому родючому шарі ґрунту. Пікірування – це відщипування кінчика головного кореня, що посилює галуження кореневої системи внаслідок утворення та розростання бічних коренів. Підгортання – це підсипання до основи рослини землі з метою посилення росту додаткових коренів у поверхневих шарах ґрунту.

Зони кореня, особливості їх будови та функцій

Особливості внутрішньої будови кореня