Розділ «Тема 44. ТИП МОЛЮСКИ, АБО М'ЯКУНИ»

Загальні ознаки Молюсків

Молюски – це несегментовані безхребетні вториннопорожнинні тварини, тіло яких складається з голови, тулуба та ноги. Тип Молюски об'єднує понад 150 000 видів (в Україні – понад 600). За кількістю видів молюски поступаються лише членистоногим. Одні з них живуть у морях, інші – у прісних водоймах, багато які – на суходолі. Серед молюсків є хижаки, рослиноїдні форми, фільтратори, сапротрофи, а також паразити тварин. Більшість молюсків повільно повзає або веде прикріплений спосіб життя. Проте й є такі, які добре плавають і можуть розвивати значну швидкість (наприклад, кальмари). Порівняно з кільчастими червами, молюски мають ряд прогресивних рис організації: 1) поділ тіла на відділи; 2) у травній системі з'являються слинні залози, язик, травна залоза в печінка"; 3) поява спеціалізованих органів: серця, легень та нирок. Наука, що вивчає молюсків, називається малакологією.

Особливості будови

Тіло багатоклітинне несегментоване, спостерігається поділ тіла на три відділи. голову, тулуб і ноги. У більшості молюсків тіло двобічносиметричне, проте є група асиметричних молюсків (клас Черевоногі), які втратили двобічну симетрію внаслідок зміщення ряду органів.

Покриви. Тіло вкрите шкірястою мантією, яка міститься під черепашкою. Мантія – складка покривів, що вкриває все тіло або його частину. Між мантією і тілом знаходиться мантійна порожнина – проміжок між мантією та тулубом, сполучений з навколишнім середовищем. У ній розташовані органи дихання, і в цю порожнину відкриваються анальний отвір, протоки видільної та статевої систем. Залозисті клітини мантії утворюють черепашку (мушлю), яка може бути суцільною, двостулковою або складатися з кількох пластинок.

Порожнина вторинна. Молюски – це вториннопорожнинні тварини із залишковим целомом, представленим у більшості форм навколосерцевою сумкою і порожниною статевих залоз – гонад. Проміжки між органами заповнені пухкою сполучною тканиною – паренхімою.

Особливості процесів життєдіяльності

Опора забезпечується екзоскелетом у вигляді черепашки, яка складається з трьох шарів: зовнішнього – рогового, середнього – порцелянового і внутрішнього – перламутрового. Мінерально-органічна черепашка є характерною ознакою молюсків, яка в типових випадках покриває все тіло молюска і виконує захисну функцію. У деяких груп черепашка повністю (слизуни) або частково редукована (восьминоги).

Рух м'язовий за участю ноги. Спостерігається поділ м'язів на групи: у більшості мускулатура складається з гладких м'язів, у головоногих вже є поперечнопосмуговані, скорочення яких забезпечує швидке переміщення. Нога у головоногих молюсків перетворюється на щупальця і лійку – особливий орган, який служить для реактивного руху.

Травлення здійснюється травною системою, у якій з'являються нові утвори. До переднього відділу належить рот із слинними залозами і терткою, глотка, стравохід та шлунок з протоками парної або непарної травної залози, яку називають печінкою. Середній відділ представлений середньою кишкою. Задній відділ утворений задньою кишкою з анусом. У багатьох молюсків у ротовій порожнині є особливий орган, подібний до язика, що називається терткою, або радулою. Це невеликий виступ з хрящовою опорною пластинкою, вкритий стрічкою з хітиновими зубцями. Завдяки м'язам тертка може переміщуватися вперед і назад в ротовій порожнині та висуватися з ротової порожнини. У ротову порожнину, крім слинних залоз, відкриваються протоки й інших залоз, наприклад, отруйних або тих, що виділяють кислоти.

Транспортування речовин здійснюється незамкненою кровоносною системою, тобто системою, у якій кров рухається не лише судинами, а й у проміжках між органами (лакунами і синусами). У системі молюсків уже виділяють артерії та вени, оскільки з'являється серце. Артеріїкровоносні судини, по яких кров рухається від серця. Вени – кровоносні судини, по яких кров рухається до серця. Серце як мускулястий орган, скорочення якого забезпечує рух крові в організмі, буває у молюсків дво-, три- чотирикамерним і складається зі шлуночка й одного або декількох передсердь. Через серце рухається багата на кисень артеріальна кров. Від органів до легень або зябер рухається венозна кров, яка насичена вуглекислим газом. Там вона перетворюється на артеріальну і надходить до серця. У крові багатьох молюсків наявний дихальний пігмент гемоціанін, який визначає її синій колір.

Дихання за участю дихальної системи. Органи дихання містяться в мантійній порожнині і представлені зябрами і легенями. Зябра мають мешканці водойм, легені – наземні молюски або ж молюски, предки яких жили на суходолі.

Виділення здійснюється видільною системою, основними органами якої є нирки. У молюсків нирки є видозміненими метанефридіями. Каналець кожної нирки починається лійкою в порожнині навколосерцевої сумки, а іншим кінцем відкривається в мантійну порожнину.

Регуляція процесів відбувається з участю нервової системи розкидано-вузлового типу. ЦНС відповідно до відділів тіла містить парні нервові вузли: головний, ножний та тулубний; ПНС представлена нервовими відгалуженнями. Поведінка більшості молюсків інстинктивна. Інстинкти – певна послідовність безумовних рефлексів, спрямованих на здійснення життєво важливої функції. Умовні рефлекси та окремі прояви елементарної розумової діяльності спостерігаються у восьминогів.

Подразливість забезпечується в різних молюсків різними за будовою та ступенем розвитку органами чуттів. Більшість має очі, органи дотику (щупальця), хімічного чуття та рівноваги. У молюсків добре розвинена хеморецепція, яка здійснюється нервовими клітинами щупалець, ділянок навколо рота і органами хімічного чуття в основі зябр (осфрадії). У зябрових молюсків осфрадії опробовують воду, яка надходить у мантійну порожнину із приносить з собою різні запахи.

Розмноження здійснюється роздільностатевою і гермафродитною системами. Запліднення зовнішнє або внутрішнє.

Розвиток прямий або непрямий (з перетворенням).

БІОЛОГІЯ+ Блакитну кров мають головоногі молюски, або "примати моря" як їх назвав І. Акімушкін, – восьминоги, кальмари, каракатиці. Спостерігається вона й у окремих черевоногих молюсків, наприклад, у відомих нам виноградних слимаків, у десятиногих ракоподібних (омарів, лангустів, крабів, креветок, річкових раків), у багатьох павукоподібних (мечехвостів, скорпіонів) та інших. Блакитний колір обумовлений таким хімічним елементом, як Купрум (мідь), у складі гемоціаніну. Він є важливим біоелементом, який входить до складу організмів і відіграє дуже суттєву роль у фізіологічних процесах життєдіяльності. У рослин він бере участь у здійсненні фотосинтезу і засвоєнні азоту, у тварин – має важливе значення для підтримання структури кісток, хрящів, еластичності кровоносних судин. Він входить до складу оболонок довгих нервових відростків, що є, цілком можливо, однією з причин того, що нервова система у головоногих молюсків найрозвиненіша з-поміж усіх безхребетних тварин.

Різноманітність молюсків, середовища їхнього існування та спосіб життя