Розділ «Тема 80. ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ»

■ прояв інстинктів у тварин може не мати доцільності (наприклад, нічні метелики на вогонь);

■ корисний в одних умовах орган стає непотрібним і навіть шкідливим в іншому середовищі (наприклад: перетинки на лапах у гірських гусей).

Мікроеволюція забезпечує формування найрізноманітніших адаптацій, які можна поділити на:

• морфологічні адаптації – сукупність пристосувань у зовнішній будові та формі тіла:

■ мімікрія – схожість між незахищеними та захищеними видами (осовидні метелики і оси, джмелевидні мухи і джмелі, глуха кропива і кропива дводомна); термін вперше введений у зоології Г. Бейтсом для позначення випадків надзвичайної зовнішньої схожості між різними видами тварин;

■ маскування – схожість із предметами навколишнього (метелик-каліма до листків, морський коник до водоростей, паличники і гусениця березового п'ядуна до гілочок тощо);

■ захисне забарвлення допомагає сховатися в навколишньому середовищі (біле забарвлення у біляків, полярних куріпок, зелене – у коників, зміна забарвлення – у камбали, хамелеонів);

■ застережне забарвлення вказує на небезпеку виду (сонечко, карпатська саламандра);

■ загрозливе забарвлення – для відлякування ворогів (восьминіг).

■ приваблююче забарвлення забезпечує зустріч особин різних статей або збирання в зграї;

• фізіологічні адаптації – це комплекс фізіологічних реакцій (зміна кровообігу при змінах температури, відкладання жиру);

• етологічні адаптації – це комплекс поведінкових реакцій (загрозливі пози різних змій).

Вид та видоутворення

Вид – сукупність особин, що характеризуються спадковою подібністю ознак, вільно схрещуються і дають плодюче потомство, пристосовані до певних умов життя і займають у природі певну територію – ареал. Видову самостійність певної групи особин встановлюють за різними критеріями виду.

1. Морфологічний – подібність особин за будовою. Він не є абсолютним, оскільки існують види-двійники, морфологічно нерозпізнані, особини виду можуть відрізнятися (статевий диморфізм, личинки і дорослі особини тощо).

2. Генетичний – це характерний для кожного виду набір хромосом за кількістю, формою і розмірами. Він не є абсолютним, оскільки існують види-двійники, які відрізняються за кількістю хромосом (два види чорних пацюків: у одного 38 хромосом, у другого – 48, існує б видів-двійників у малярійних комарів); кількість та морфологія хромосом може змінюватися в особин виду в результаті мутацій.

3. Фізіологічний – це подібності й відмінності в процесах життєдіяльності особин одного виду. Він не є абсолютним, оскільки особини, які не схрещуються в природних умовах, можуть схрещуватися в штучних і давати безплідне потомство (мул) або плодовите потомство (декілька видів тополі, верби).

4. Біохімічний – це особливості будови та складу макромолекул і перебігу певних біохімічних реакцій, характерні для особин певного виду. Він не є абсолютним, оскільки білки і нуклеїнові кислоти можуть змінюватися в межах виду.

5. Географічний – це ареал виду, який відрізняється від ареалів близьких видів. Він не є абсолютним, адже існують види космополіти, які поширені скрізь (пацюк сірий, ряска).

6. Екологічний – кожен вид має свою екологічну нішу – сукупність чинників середовища, у якому існує вид. Він не є абсолютним, оскільки в одній екологічній ніші можуть існувати різні види (види-двійники з ареалами, що перекриваються).