Розділ «Тема 46. ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ. ПАВУКОПОДІБНІ»

Клас Павукоподібні, особливості їх будови та життєдіяльності

Павукоподібні – це членистоногі, поширені переважно на суходолі. Клас Павукоподібні об'єднує близько 70 000 видів (в Україні – понад 4000), які поширені переважно на суходолі, але є серед них і представники прісноводної та морсько? фауни. Сучасні павукоподібні представлені наземними формами, які походять від давніх водяних членистоногих. Щоб пристосуватися до наземного способу існування, павукоподібні повинні були здійснити зміну органів дихання, зменшити випаровування води з поверхні тіла, перейти на нові об'єкти живлення тощо. Тому основними відмінностями сучасних павукоподібних від інших членостоногих є ознаки пристосування до наземного способу життя. Це: а) наявність легеневих мішків і трахей, які забезпечують використання атмосферного кисню; б) наявність органів виділення, які дозволяють економити воду; в) воскова плівка над хітиновою оболонкою для зменшення втрат води; г) зменшення розмірів тіла для обмеження кількості линьок; д) наявність внутрішнього запліднення та ін. Наука про павукоподібних називається арахнологією.

Типовим об'єктом для розгляду особливостей павукоподібних є павук-хрестовик (Araneus diadematus). Характерною ознакою павука-хрестовика, яка відображена у його назві, є малюнок у вигляді хреста на спинній поверхні черевця.

Павук-хрестовин

Особливості зовнішньої будови

Відділи тіла – головогруди і значно більше черевце. На відміну від раків, вусики у павукоподібних редукуються, фасеткові очі відсутні. Головогруди мають дві пари ротових органів: хеліцери і ногощупальці. Хеліцери – перша пара головогрудних кінцівок у павуків, які служать для вбивання здобичі та захисту. На кінці хеліцер відкриваються протоки отруйних залоз, розташованих у передній частині головогрудей. Ногощупальці, або педипальпи – друга пара головогрудних кінцівок, які вкриті щетинками і є органами дотику та нюху, а також здатні у самців переносити статеві клітини під час запліднення. На головогрудях розташовані чотири пари ходильних ніг з великою кількістю щетинок, які виконують функцію органів чуттів. Черевце вкрите м'якою кутикулою. Кінцівки черевця або відсутні, або видозмінені в павутинні бородавки. На їхніх верхівках відкриваються протоки численних павутинних залоз (близько 600). Вони виділяють рідину, яка витягується та швидко застигає у вигляді павутинної нитки. На черевці також розташовані статевий і анальний отвори.

Покриви складно організовані і складаються з гіподерми, воскоподібної плівки і хітинової оболонки. На тілі числені волоски, які можуть виконувати чутливу і захисну функції.

Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності Травна система у павука має три відділи: передній (рот зі слинними залозами, м'язова глотка з фільтруючим апаратом, стравохід, сисний шлунок), середній з численними сліпими виростами і печінкою та задній. Павук-хрестовик – хижак, пристосований до живлення напіврідкою їжею. Травлення відбувається в три етапи: зовнішнє позаорганізмове, внутрішньопорожнинне і внутрішньоклітинне. Позаорганізмове травлення – розщеплення їжі під впливом травних ферментів отрути поза організмом павуків, які потім всмоктують перетравлені або напівперетравлені речовини.

Дихальна система складається з трохей і легеневих мішків. Трахеї у вигляді довгих нерозгалужених трубочок, що починаються непарним отвором на черевці і безпосередньо транспортують кисень до тканин і органів. Пара легеневих мішків, розташованих при основі черевця, має численні пластинчасті складки стінок. Ці мішки відкриваються назовні дихальними отворами, прикритими кришками.

Кровоносна система незамкнена. У павука трубчасте серце з отворами, через які кров надходить з порожнини. Розташовується серце наспинній стороні в черевці, від нього кров переміщується по артеріях.

Видільна система – у вигляді мальпігієвих судин, що одним кінцем відкриваються в кишку, а іншим, сліпо замкненим, занурені в гемолімфу. Продукти виділення через стінки цих судин надходять з гемолімфи і далі через кишечник виводяться назовні. Речовини, що виділяються, заздалегідь зневоднюються, щоб уникнути втрат води.

Нервова система у павука-хрестовика ланцюжкова, весь нервовий ланцюг якої зливається в один головогрудний ганглій. Від нього беруть початок нерви, які прямують до різних органів. Розвинена у павуків і турбота про нащадків. Самка хрестовика маскує кокон, що зимує.

Органи чуттів добре розвинені. Органами дотику є щетинки, які вкривають тіло павука, та ногощупальця. Органи нюху (тарзальні й ліроподібні) та смаку містяться переважно на ногощупальцях і ногах. Органи зору – прості очі, яких, зазвичай, чотири пари.

Розмноження статеве за допомогою роздільностатевої системи. У павука добре виражений статевий диморфізм. Самки та самці хрестовика чітко розрізняються за зовнішнім виглядом: тіло самок довше, а самці мають вужче черевце. Запліднення внутрішнє.

Розвиток прямий. Самка восени відкладає яйця у сплетений з павутини кокон, який ховає в затишних місцях. До зими самка гине, а з яєць, що перезимували, навесні з'являються павучата.

Різноманітність павукоподібних

Павукоподібних поділяють на кілька рядів, що об'єднують близько 70 000 видів, поширених на всіх материках. На території України трапляються представники рядів: Павуки (Aranei), Кліщі (Асагіпа), Скорпіони (Scorpiones), Косарики (Opiliones), Сольпуги, або Фаланги (Solifugae), Несправжні скорпіони (Pseudoscorpiones).

Павуки – група павукоподібних, найхарактернішими особливостями яких є наявність отруйних залоз та здатність робити павутину, що виробляється павутинними залозами. Це найбільша група павукоподібних, у якій описано близько 30 000 видів (в Україні – понад 400), що опанували сушу від полярних областей і високих гір до степів і пустель. У прісній воді живе лише один вид – павук- сріблянка, що дихає повітрям, яким наповнює підводне гніздо, збудоване з павутини.

Внутрішня будова павука-хрестовика: А – прості очі; Б – сисний шлунок; В – серце; Г – мальпігієві судини; Д – павутинні залози; Е – статева залозо; Ж – отвір трохей; З – трахеї; І – легеневі мішки; Й – сліпі відростки кишечника; К – головогрудний ганглій; Л – отруйна залоза; М – ногощупальці (педипальпи); Н – хеліцери