Розділ «Тема 69. МИСЛЕННЯ І СВІДОМІСТЬ»

Мислення і свідомість – функції кори головного мозку

Мислення – психофізіологічний процес, що забезпечує чуттєве відображення в мозку людини предметів і явищ навколишнього світу в їхніх зв'язках і відношеннях. Мислення є процесом опосередкованого, предметного відображення загальних, суттєвих властивостей об'єктів та явищ дійсності, відображення взаємозв'язків, що існують між ними. Мислення базується на чуттєвому сприйнятті та уявленнях навколишнього світу.

Пізнання нового відбувається за допомогою практичних дій і розумових операцій, провідними з яких є аналіз, синтез, порівняння, узагальнення й абстрагування.

• Аналіз – поділ об'єктів і явищ на складові, виокремлення в них елементів, ознак і властивостей. Без аналізу неможливе чуттєве пізнання.

• Синтез – об'єднання різних властивостей, елементів або частин об'єкта в єдине ціле, яке постійно відбувається в практичній діяльності людини і в процесі пізнання.

• Порівняння – зіставлення об'єктів чи явищ для встановлення Їх подібності й відмінності. Пізнання людини базується на методі порівняння, який є основою всякого мислення, усіх методів творчої діяльності.

• Узагальнення – об'єднання предметів і явищ за їх спільними, істотними ознаками.

• Абстрагування – це виокремлення найголовніших ознак і відокремлення другорядних.

Основними формами мислення є поняття, міркування та умовивід.

■ Поняття – форма мислення, у якій відображаються загальні, істотні й відмінні ознаки предметів і явищ дійсності. За кількістю об'єктів, що входять до поняття, їх поділяють на загальні та одиничні.

■ Судження (міркування) – форма мислення, у якій вербально (словами) відображають можливі зв'язки і відношення між предметами і явищами дійсності. Судження є основою для здійснення умовиводів.

■ Умовивід – форма мислення, за допомогою якої з двох або кількох відібраних суджень виводиться нове судження. Вихідне судження називають засновком, а нове судження – висновком.

За формою відображення дійсності виділяють конкретне й абстрактне мислення.

• Конкретне мислення – це форма мислення, що пов'язана з аналізом і синтезом сигналів навколишнього світу, що надходять від різних рецепторів.

• Абстрактне мислення – це форма мислення, що пов'язана з аналізом і синтезом сигналів, які виникають за допомогою слів.

Свідомість – це людська форма відображення навколишнього, що розвинулася в людини як суспільної істоти внаслідок оволодіння мовою і спільною діяльністю з іншими людьми. Суть свідомості полягає в створенні людиною суб'єктивних образів, в отриманні, зберіганні й переробці інформації, у виробленні програм діяльності. Свідомість поєднує прості форми відображення (відчуття, сприйняття, уявлення, мислення) і формується тільки за умов суспільного життя. Свідомість є результатом діяльності цілісного мозку, тісної взаємодії кори і підкіркових центрів. Велике значення у становленні свідомості людини має мова. Провідну роль у формуванні свідомості відіграє ліва півкуля головного мозку. Критеріями визначення свідомості є:

■ сприйняття дійсності у мовній формі, на основі якої формується абстрактне мислення,

■ здатність виділяти з навколишнього найважливіше і зосередження на ньому думки,

■ здатність до прогнозування і очікування та оцінка дій;