Розділ «Роль шкіри в теплорегуляції організму людини»

Терморегуляція – здатність теплокровних організмів підтримувати на сталому рівні температуру тіла незалежно від змін температури навколишнього середовища. Постійність температури тіла людини підтримується завдяки тонкій взаємодії процесів теплоутворення і тепловіддачі. Регуляція теплоутворення в організмі називається хімічною теплорегуляцією, а процеси регуляції віддачі тепла складають фізичну теплорегуляцію.

Терморегуляція здійснюється рефлекторно, під впливом подразнень, що надходять з терморецепторів шкіри, внутрішніх органів і слизових оболонок. Центр терморегуляції міститься в гіпоталамусі й підпорядкований корі великих півкуль головного мозку. Терморегуляція у немовлят недосконала, здійснюється переважно за рахунок судинних реакцій і змін теплопродукції. Зниження температури середовища на 1°С підвищує основний обмін у немовлят на 5%, тоді як у дорослої людини – лише на 1%. У похилому і старечому віці терморегуляція частково порушується, збільшується амплітуда добових і сезонних коливань температури тіла.

Захворювання й порушення діяльності шкіри та їх профілактика Зовнішні чинники викликають запальні процеси в шкірі – дерматити, але найчастіше опіки, запрілості. Багато захворювань є результатом дії біологічних чинників:

• мікози зумовлені мікроскопічними грибками;

• гнійничкові захворювання, бешихове запалення, правець викликають бактеріями (стафілококи і стрептококи);

• короста, педикульоз спричиняють тваринні паразити (коростяний кліщ, воша людська);

• герпес, бородавки зумовлені вірусами.

Внутрішні чинники (наприклад, захворювання внутрішніх органів, запальні процеси) викликають зміни шкіри алергічного характеру – кропивниця, екзема та ін. Ряд захворювань обумовлений порушенням функцій нервової системи (нейродерміт), ендокринної системи (себорея, вугрі).

При дії високої температури середовища і під впливом прямих сонячних променів на неприкриту голову можуть виникати, відповідно, тепловий і сонячний удари. Ці хворобливі стани обумовлюються тим, що при перегріванні і надмірному потовиділенні організм втрачає велику кількість рідини, кров стає в'язкою, порушується рівновага солей в організмі. Це призводить до кисневого голодування тканин, особливо головного мозку. Першими ознаками теплового і сонячного ударів є загально слабкість, головний біль, нудота, блювання, непритомність, пришвидшення дихання то серцевого ритму, підвищення температури тіла до 38-40°. Перша допомога включає такі процедури, як перенесення потерпілого у прохолодне і добре провітрюване місце, яке захищене від сонця, звільнення його від верхнього одягу, змочування обличчя та грудей холодною водою, прикладення до голови ємності з льодом або холодного компресу. Потерпілому дають випити холодної води, його корисно обгорнути мокрим простирадлом.

Опіки – пошкодження тканин організму в результаті місцевої дії високої температури, хімічних речовин, електричного струму або іонізуючого випромінювання. При опіках уражені ділянки шкіри втрачають свої функції, через них мікроби вільно проникають у тканини тіла, що може зумовлювати значні ускладнення (наприклад, сепсис крові, запалення легень та ін.).

Перша допомога при опіках:

■ І ступеня, коли спостерігаються почервоніння і припухлість, достатньо промити обпечену ділянку розчином питної соди, перманганату калію, прикласти до неї содову примочку або змастити жиром;

■ II ступеня, коли на шкірі утворюються пухирі, краще накласти пов'язку з дезінфікуючою речовиною і звернутися до лікаря;

■ III ступеня, коли шкіра мертвіє, необхідно накласти стерильну пов'язку і терміново звернутися до лікаря;

■ при хімічних опіках уражену ділянку необхідно промити водою, а потім нейтралізувати луги слабким розчином оцтової кислоти, кислоту – слабким розчином питної соди.

Відмороження – пошкодження тканин тіла під впливом холоду. Ознаками відморожень є поява білих плям і втрата чутливості на уражених холодом ділянках шкіри. Першою допомогою при обмороженні можуть стати такі дії: доставити потерпілого в тепле місце, ізолювати відморожену кінцівку від зовнішнього тепла (обгорнути ватою) і лише після цього приступити до загального зігрівання тіла через вживання потерпілим горячого чаю, кави. Масаж і зовнішнє зігрівання є можливими лише після того, як на всіх ділянках кінцівки відновилася шкірна чутливість і здатність до самостійних рухів. При сильних відмороженнях, коли шкіра темніє і на ній утворюються пухирі, обморожену ділянку треба прикрити пов'язкою і звернутися до лікувального закладу.

Основні правила гігієни шкіри

■ Необхідно мити тіло гарячою водою з милом не рідше одного разу в тиждень, що попереджає запальні процеси шкіри, розвиток педикульозу, корости.

■ Миття повинно супроводжуватись обов'язковою зміною натільної та постільної білизни.