Розділ «Тема 57. ОПОРА І РУХ»

Еволюційні аспекти опорно-рухової системи

Скелетна система, скелет (з грец. скелет ос – Висохлий) – сукупність сполучнотканинних, хрящових і кісткових зміцнюючих утворів, які забезпечують опору й рух, характерну форму та захист тіла. У тваринному світі розрізняють три основних типи скелету:

1) гідростатичний скелет – рідинний скелет, характерний для м'якотілих тварин, у яких є порожнинна рідина, що зумовлює внутрішній тиск на стінки тіла (наприклад, у круглих та кільчастих червів);

2) екзоскелет – зовнішній скелет; тварини, які мають екзоскелет, ростуть або лише під час линяння, або постійно нарощують його (у членистоногих – хітиновий екзоскелет, у молюсків – черепашка);

3) ендоскелет – внутрішній скелет; відрізняється від екзоскелету ще й тим, що утворений живою тканиною і може неперервно рости в тілі, завдяки чому немає необхідності в линянні (у радіолярій, головоногих молюсків, хребетних).

Таким чином, еволюція скелетної системи відбувалась у напрямках: 1) від зовнішнього до внутрішнього скелету; 2) диференціації на відділи, що зумовлювало урізноманітнення функцій; 3) від мертвих утворів ектодермального походження до утворів з живих сполучних тканин; 4) в еволюції тварин спочатку виник сполучнотканинний скелет, потім хрящовий і, нарешті, кістковий, що повторюється в процесі індивідуального розвитку людини.

М'язова система – сукупність м'язових клітин, тканин або органів, які забезпечують рухи в межах організму та активні рухи в просторі. У процесі еволюції виникли декілька типів руху:

• амебоїдний (за допомогою псевдоподій; наприклад, у амеб, лейкоцитів);

• джгутиковий (за допомогою джгутиків; у евглени зеленої);

• війчастий (за допомогою війок; у інфузорії-туфельки);

• м'язовий (за рахунок скорочень м'язової тканини; у хребетних).

В одноклітинних і губок м'язової системи немає. У кишковопорожнинних скоротливі елементи поєднуються з покривними і утворюють епітеліально-м'язові клітини, поєднані між собою м'язовими відростками. У червів виникають гладкі м'язові тканини, які відокремлюються від епітелію і утворюють один, два або три шари в складі шкірно-м'язового мішка. У молюсків та членистоногих відбувається формування м'язів та їх диференціація на гладкі і поперечнопосмуговані. У хребетних тварин і людини м'язова система поєднує вісцеральні (гладкі м'язи, що містяться в стінках трубчастих внутрішніх органів), скелетні (поперечнопосмуговані м'язи, що закріплюються на скелеті) та серцеві м'язи (поперечнопосмуговані м'язи, що утворюють стінки серця). Отже, у процесі еволюції м'язової системи спостерігається спеціалізація клітин на виконанні функцій руху, формування м'язових тканин і м'язів та їх диференціація на непосмуговані й поперечнопосмуговані.

Будова і функції опорно-рухової системи людини

Опорно-рухова система – сукупність кісток, хрящів та м'язів, які побудовані переважно із сполучної і м'язової тканин і забезпечують можливість активної взаємодії організму з навколишнім світом.

Опорно-рухова система відіграє значну роль у загальній життєдіяльності організму людини, виконуючи такі функції, як:

1) опорна (наприклад, хребет є опорою тіла, кінцівки – опорою тулуба);

2) захисна (кістки черепа захищають головний мозок, грудна клітка – легені, серце, м'язи живота захищають внутрішні органи);

3) рухова (до кісток, які виконують роль важелів, прикріплюються скелетні м'язи, що здійснюють переміщення тіла, вісцеральні м'язи здійснюють переміщення крові, їжі);

4) кровотворна (кістки містять червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra), який здійснює кровотворення і біологічний захист);