Розділ «Роль одноклітинних тварин у природі та житті людини»

Багато найпростіших, особливо евглени й інфузорії, беруть участь у природному самоочищенні водойм. Значна кількість видів одноклітинних тварин є важливою ланкою ланцюгів живлення. Наприклад, сонцевики є невід'ємною частиною водних ланцюгів живлення, які починаються із фітопланктону. Інфузорії, амеби, джгутиконосці є кормом для нижчих ракоподібних, молюсків, мальків риб.

У ґрунтах усіх типів можна знайти різноманітних амеб, джгутикових, інфузорій тощо. Вони живуть у капілярах ґрунту, заповнених водою. Особливостями ґрунтових одноклітинних є: а) дрібні розміри (у 5-10 разів менші, ніж у прісноводних або морських одноклітинних); б) джерелом живлення для них служать ґрунтові бактерії, водорості, гриби або рештки організмів; в) активність ґрунтових одноклітинних ви-

Будова інфузорії-туфельки: 1 – скоротливі вакуолі; 2 – травна вакуоля; 3 -мікронуклеус; 4 – макронуклеус; 5 – трихоцисти; 6 – війки; 7 – ектоплазма; 8 – ендоплазма; 9 – передротова заглибина; 10 – ротовий отвір; 11 – клітинна глотка; 12 – порошиця

значається наявністю вологи в ґрунті; г) засуху переносять у вигляді цист. Ґрунтові одноклітинні розкладають органічні речовини, беруть участь у процесах ґрунтоутворення. Наприклад, черепашкові амеби здатні руйнувати целюлозу рослинних решток.

Видовий склад багатьох найпростіших, які є мешканцями водойм, залежить від забруднення органічними сполуками, тому їх можна використовувати як "біологічні індикатори" при оцінюванні санітарного стану озер, річок тощо (амеба протей, евглена червона і евглена зелена).

Черепашки форамініфер відіграють велику роль у формуванні покладів крейди та вапнянку, з їхніх черепашок складаються деякі острови. З породженого ними вапняку збудовано піраміди – гробниці єгипетських фараонів. Радіолярії беруть участь в утворенні осадових порід (рідіолярити). Зокрема, з цих порід складається о. Барбадос у Карибському морі. З них також утворилися родовища таких мінералів, як яшма, опали тощо. Форамініфер, чиї черепашки збереглися в покладах копалин, використовують як "керівні копалини" для визначення часу утворення тих чи інших порід, оскільки кожна геологічна епоха мала притаманний тільки їй видовий склад.

Серед одноклітинних організмів є значна кількість видів, які співіснують з іншими організмами. Найчастіше їх поділяють на мутуалістів та паразитів. Мутуалізм – це форма симбіозу, при якій обидва співіснуючі організми отримують користь (наприклад, інфузорії-ентодініоморфи та жуйні парнокопитні, джгутикові трихонімфи та терміти). Паразитизм – це форма взаємозв'язків між різними видами, коли один із них (паразит) тривалий час використовує організм іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище існування. Паразитичні найпростіші можуть спричинювати різноманітні тяжкі захворювання людини і тварин. Амеба дизентерійна є збудником амебіазу. За певних умов "мирна" форма амеби переходить у патогенну тканинну форму. Вона виділяє ферменти і проникає в стінку кишки, де живиться еритроцитами, викликаючи утворення виразок. Паразитом людини є Lamblia intestinalis, яка локалізується в тонкому кишечнику. Ці лямблії частіше зустрічаються у дітей, ніж у дорослих. В організм потрапляє через брудні руки, їжу і воду у вигляді цист. Ці паразити призводять до порушення функцій кишечника, запалення печінки, жовчного міхура. З роду Трипаносома патогенними для людини є трипаносома замбійськая трипаносома родезійська, які викликають африканську сонну хворобу. Збудник розвивається зі зміною хазяїнів. Перша частина життєвого циклу трипаносоми проходить у травному каналі мухи цеце, а друга – у нового хазяїна, яким є людина та деякі ссавці. Лейшманії є збудниками шкірного лейшманіозу, при якому утворюються виразки на відкритих частинах тіла (переважно на обличчі), що довго не заживають. Найчастіше хворіють діти до 12 років, у яких спостерігається підвищення температури, збільшення селезінки і печінки, зменшення вмісту еритроцитів та ін. Найбільша кількість паразитів людини і тварин зустрічається серед представників типу Споровики. Є види, які спричинюють захворювання людини (малярію, токсоплазмоз), свійських тварин (кокцидіози, піроплазмідози). Так, кокциди паразитують у клітинах епітелію кишок і проток печінки кролів, зайців, великої рогатої худоби, домашніх птахів, викликаючи нерідко масову загибель молодняку. Збудником одного із найнебезпечніших захворювань людини – малярії – є чотири види малярійного плазмодія. Інфузорія балантидій (Balantidium coli) живе у тканинах сліпої кишки свиней, рідше людини, де харчується лейкоцитами, бактеріями, вуглеводами тощо. Захворювання балантидіаз клінічно схоже на амебіаз.

Окремі захворювання людини, що викликаються одноклітинними

Для запобігання зараження паразитичними одноклітинними слід дотримуватися певних правил, як то: миття рук перед прийманням їжі і після відвідування туалету; ретельне обмивання овочів, фруктів, які вживаються в їжу в сирому вигляді; вживання на природі (під час екскурсій, прогулянок) термічно обробленої їжі та питної води; оберігання продуктів і води від пилу та мух; ужиття заходів проти поширення москітів і комарів та їх укусів.

Отже, одноклітинні мають найрізноманітніші морфофізіологічні адаптації для проживання у всіх середовищах життя Землі.

Губка може навчити інженерів та архітекторів тому, як будувати на диво міцні структури з крихкого матеріале.

Д. Айзенберг