Розділ «Генетика популяцій»

Генетика популяцій – наука, яка вивчає генетичну структуру природних популяцій, а також генетичні процеси, які в них відбуваються. Ця наука має виняткове значення для розвитку еволюційної теорії. Завдяки її досягненням установлено, що: а) елементарною одиницею еволюції є популяція; б) для еволюції має значення тільки спадкова мінливість, яка є основою природного і штучного добору; в) нові спадкові ознаки з'являються тільки в результаті мутаційної мінливості; г) природні популяції насичені різноманітними рецесивними мутаціями, які є "резервом спадкової мінливості" та ін.

М. Вавилов (1887-1943)

Значний внесок у розвиток генетики популяцій зробили С. С. Четвериков, С. М. Гершензон, Μ. П. Дубінін, Д. Д. Ромашов, Р. Фішер, С. Райт та ін.

Генетична структура популяцій

Резерв спадкової мінливості

Генетична гетерогенність (різнорідність) природних популяцій підтримується за рахунок мутацій і рекомбінацій спадкових ознак у видів зі статевим розмноженням. Генетична гетерогенність дозволяє популяції використовувати для пристосування не лише зміни, які виникають, а й ті, які виникли дуже давно й існують у популяції в прихованому вигляді. Весь запас рецесивних мутацій складає "мобілізаційний резерв" внутрішньовидової спадкової мінливості. У гетерозиготному стані рецесивні мутації фенотипово не проявляються і майже не впливають на життєздатність особин.

При збільшенні частоти зустрічальності рецесивних алелей, які відповідають за такі мутації, вони можуть перейти в гомозиготний стан і проявитись у фенотипі: якщо сприятливі, то збережуться, якщо шкідливі – зникнуть унаслідок загибелі їхніх носіїв. Отже, на думку І. і. Шмальгаузена, рецесивні мутації – це резерв спадкової мінливості популяцій.

Закон Харді-Вайнберга

Генофонд