Розділ «Тема 60. ДИХАННЯ»

Значення дихання для життєдіяльності організму

Дихання – сукупність процесів, які здійснюють окиснення органічних речовин і отримання енергії для життєдіяльності. В усіх організмів розрізняють зовнішнє та внутрішнє дихання. Зовнішнє дихання, або газообмін – сукупність процесів, які забезпечують обмін газів між організмом і середовищем. Завдяки цим процесам відбувається поглинання за допомогою покривів або спеціалізованих органів дихання кисню і виділення вуглекислого газу. За способом дихання і будовою дихального апарату виділяють такі типи зовнішнього дихання: шкірне, трахейне, зяброве і легеневе. Внутрішнє (клітинне, тканинне) дихання – сукупність біохімічних процесів розщеплення органічних речовин за участю клітинних ферментів, які супроводжуються виділенням енергії. Ця енергія акумулюється у вигляді АТФ і використовується для процесів життєдіяльності клітин і організму в цілому.

У більшості тваринних організмів дихання відбувається за участю дихальної системи, яка забезпечує реалізацію таких основних функцій, як:

■ окисна – надходження в клітини кисню для окисних процесів;

■ видільна – видалення з організму продуктів обміну;

■ теплорегуляторна – регулювання температури тіла через випаровування води з поверхні легень або зігрівання вдихуваного повітря;

■ захисна – слиз та епітелій знешкоджують мікроорганізми, затримують пил;

■ чуттєва – у носовій порожнині містяться нюхові рецептори;

■ звукоутворювальна – гортань містить голосовий апарат, який створює звуки.

Еволюційні аспекти дихальної системи

Будова і функції органів дихання

Дихання людини забезпечує дихальна система (systema respiratorium), що складається з повітроносних верхніх (носова порожнина, носоглотка, ротоглотка) і нижніх (гортань, трахея і бронхи) шляхів та легень.

Носова порожнина (cavitas nasi) – початковий відділ дихальної системи, пристосований до зігрівання, очищення і знешкодження повітря, яке має надійти в легені. Носова порожнина ділиться хрящовою перегородкою на дві половини – праву і ліву.

У кожній половині є три носові ходи – верхній, середній і нижній. У носові ходи відкриваються приносові пазухи і слізний мішок: у верхній носовий хід – клиноподібна пазуха, у середній – верхньощелепна (гайморова) і лобова, у нижній – слізний мішок через носослізні канали. Завдяки такій будові значно збільшується поверхня взаємодії з повітрям, яке надходить у порожнину. Стінки порожнини носа вистилаються слизовою оболонкою з миготливим епітелієм і густою сіткою кровоносних капілярів і судин. Якщо в порожнині носа не проходить повітря, то в слизовій оболонці виникає недостатність кровопостачання. Це призводить до проникнення в оболонку інфекції, яка поширюється в приносові пазухи, середнє вухо. Тому слід якомога раніше привчати дітей дихати через ніс.

Гортань (Іагіпх) – відділ дихальної системи у вигляді неправильної лійки. Стінки гортані утворені трьома оболонками: сполучнотканинною зовнішньою, м'язовою середньою і слизовою внутрішньою з підслизовим прошарком. Каркас гортані побудований з хрящів, які з'єднані рухомо зв'язками. До них належать непарні (перснеподібний, щитоподібний, надгортанний) і парні (черпакуваті, ріжкуваті та клиноподібні). Особливе значення серед цих хрящів має надгортанник, який прикриває вхід до гортані під час проходження їжі через глотку. Гортань є основним інструментом звукоутворення, оскільки має голосовий апарат. Голосовий апарат – утвір гортані, який забезпечує утворення голосу, звукової мови.

Утворений голосовими зв'язками, які натягнуті поперек гортані. Між ними є голосово щілина, яка може звужуватися або розширюватися; при мовчанні вона має вигляд рівнобедреного трикутника. Голос утворюється при видиханні повітря. Висота голосу залежить від довжини голосових зв'язок (у жінок голосові зв'язки коротші, тому жіночий голос вищий). В утворенні мови беруть участь язик, губи, нижня щелепа. Члено-

Будова гортані

роздільна мова людини пов'язана з розвитком вищої нервової діяльності. У корі головного мозку є спеціальні центри мови, які узгоджують роботу м'язів усього мовного апарату і пов'язані з процесами свідомості та мислення.

Трахея (trachea) – відділ нижніх повітроносних шляхів у вигляді трубки, яка розташована попереду стравоходу і має довжину 8-15 см. У стінці є 16-20 хрящових напівкілець, з'єднаних зв'язками і відкритих стороною, що прилягає до стравоходу. Ця задня стінка утворена сполучною тканиною, у якій є непосмуговані м'язові волокна. Така будова трахеї сприяє вільному проходженню їжі по стравоходу, активному руху трахеї при диханні, кашлі. Внутрішню поверхню вистилає слизова оболонка з війчастого епітелію і лімфоїдної тканини.