Розділ «Тема 52. КЛАС ПЛАЗУНИ, АБО РЕПТИЛІЇ»

Загальна характеристика плазунів

Плазуни – це хордові хребетні холоднокровні тварини, пристосовані до наземного способу життя. Налічують близько 8 000 (в Україні ”21) видів рептилій. Більшість веде наземний спосіб життя, але деякі за час історичного розвитку перейшли до існування в прісних водоймах і навіть у морях (це такі вторинноводяні тварини, як крокодили, морські черепахи та змії). Плазуни пристосовані до життя в різних умовах на всіх материках, крім Антарктиди. Походження плазунів пов'язане з низкою ароморфозів. 1) поява яйцевих оболонок;!) поява грудної клітки; 3) розвиток п'ятипалих кінцівок, 4) розвиток на поверхні тіла рогових утворів, 5) поява кори півкуль великого мозку та ін. Наука, яка вивчає плазунів, називається герпетологією.

Особливості зовнішньої будови

Відділи тіла – голова, шия, тулуб, хвіст, п'ятипалі кінцівки (розташовані по боках тулуба).

Покриви тіла – шкіра суха, без залоз, вкрита роговими утворами (лусочками, щитками або пластинками), що зменшує випаровування вологи з поверхні тіла. Властиве линяння, яке у багатьох видів відбувається кілька разів на рік. У зовнішній частині внутрішнього шару шкіри часто знаходяться спеціальні клітини з пігментами ” хроматофори, завдяки яким деякі плазуни (наприклад, хамелеони) здатні змінювати забарвлення свого тіла за порівняно короткий час.

Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності плазунів

Опора здійснюється за участю ендоскелета з ознаками пристосування до наземного способу життя:

1. Череп кістковий. Його мозковий відділ зміцнений накладними кістками, а у вісцеральному відділі зміцнюється щелепний апарат та його зв'язок з мозковою коробкою. Залишки зябрових дуг перетворені на скелет язика, і уперше з'являється вторинне тверде піднебіння, яке при утриманні здобичі не порушує дихання.

2. Скелет тулуба зміцнюється, що пов'язано з більшою рухливістю плазунів та вдосконаленням їхнього дихання. Хребет з 5 відділів: шийний (атлант і епістрофей забезпечують рухливість голови), грудний, поперековий, крижовий і хвостовий. Подовжується шийний відділ (від 7 до 10 хребців) і змінюється будова двох перших шийних хребців. Перший з них – атлант – набуває форми кільця, а другий – епістрофей – забезпечений зубоподібним відростком, що входить в кільце атланта. Завдяки такому вдосконаленню голова набуває здатності не тільки рухатися у вертикальній площині щодо першого шийного хребця, а й повертатися. Збільшення рухливості голови, що несе органи чуття, разом з подовженням шийного відділу сприяє кращій орієнтації тварини в зовнішньому середовищі. З'являється грудна клітка (у змій і безногих ящірок відсутня), яка забезпечує реберний тип дихання.

3. Скелет кінцівок складається з тих самих кісток, що і в земноводних, але значно міцніший. Плечовий пояс утворений воронячими кістками, лопатками, ключицями та грудиною, тазовий пояс – з тазових кісток, які зрослися з 2 крижовими хребцями. Кінцівки п'ятипалі з дещо видовженими елементами плеча, передпліччя, стегна, гомілки і зменшеними розмірами кисті та стопи. Характерні зчленування, що збільшують рухливість кисті і стопи.

Рух за допомогою мускулатури, яка втратила сегментарний характер і є більш диференційованою, ніж у земноводних. У зв'язку з появою грудної клітки з'являються міжреберні м'язи.

Травлення відбувається в травній системі, яка залишається досить примітивною, але з більшою диференціацією, що дає можливість краще засвоювати їжу. Зуби не диферененційовані. У змій з'являються отруйні зуби, що мають борозни або канали для відтоку отрути з отруйної залози.

Дихання відбувається в дихальній системі, яка містить парні комірчасті легені (у черепах – губчасті) та дихальні шляхи (ніздрі, гортань, трахея, два бронхи). У плазунів реберний тип дихання, який забезпечується міжреберними м'язами. Ротоглотковий механізм нагнітання повітря зберігається тільки в черепах. Шкірне дихання відсутнє. Отже, органи дихання плазунів відрізняються від таких у земноводних більшим диференціюванням. Вони занурені глибше всередину тіла і з'єднуються з навколишнім середовищем за допомогою добре розвинених дихальних шляхів, що захищає легені від посушливої та охолоджувальної дії повітря.

Транспортування речовин здійснюється замкненою кровоносною системою, яка має трикамерне серце з неповною перегородкою (у крокодилів – чотирикамерне) і два кола кровообігу – мале і велике. У праве передсердя надходить венозна кров від усіх органів, у ліве – артеріальна кров із легеневих вен. Від правої частини шлуночка з венозною кров'ю відходить легенева артерія, від середньої – ліва дуга аорти зі змішаною кров'ю, від лівої – права дуга аорти з артеріальною кров'ю. На спинному боці тіла дуги аорти зливаються в непарну спинну аорту, тому органи (крім органів голови) одержують змішану кров. Таким чином, у плазунів ще не відбувається повного розділення артеріальної та венозної крові і тому вони холоднокровні.

Внутрішня будова ящірки: А – трахея; Б – стравохід; В – серце; Г – легені; Д – шлунок; Е – сім'яник; Є – селезінка; Ж – нирка; З – сім'япровід; И – сечовід; І – клоака; Й – сечовий міхур; К – товста кишка; Л – підшлункова залоза; М – тонка кишка; Н – печінко

Виділення здійснюється за участю видільної системи, яка має парні тазові нирки- сечоводи – клоака – сечовий міхур. Важливим пристосуванням для утримання рідини в організмі є утворення такого азотистого продукту виділення як сечова кислота, видалення якої вимагає значно менших затрат води, ніж для виведення сечовини у земноводних.

Регуляція процесів – за участю нервової системи, яка має такі особливості: а) головний мозок більших розмірів: б) передній мозок має кору великих півкуль (завдяки чому перестав бути переважно нюховим і здійснює провідну роль в організації поведінки); в) добре розвинені середній мозок, мозочок і довгастий мозок (має вигин у вертикальній площині); г) від головного мозку відходить 12 пар ЧМН. Кора головного мозку – шар сірої речовини, який вкриває великі півкулі головного мозку в наземних хребетних тварин. Бере участь у регуляції всіх функцій організму і відіграє виключно важливу роль у здійсненні вищої нервової діяльності.

Подразливість як здатність сприймати впливи середовища у плазунів удосконалюється завдяки подальшому розвитку таких органів чуттів, як орган зору, слуху та нюху.

Розмноження статеве з роздільностатевістю особин. Органи розмноження – яєчники і сім'яники – у плазунів істотно не відрізняються від таких у земноводних. Зміни в яєчниках пов'язані тільки з великими розмірами відкладуваних яєць. У плазунів зустрічається також яйцеживонародження (живородні ящірки, веретільниці, мідянки) та живонародження (у деяких змій). В окремих ящірок та змій спостерігається партеногенез. Запліднення внутрішнє. Розмножуються яйцями, які мають яйцеві оболонки (жовткову, білкову та шкаралупову).