Розділ «Недостатнє і надмірне харчування»

Типові захворювання при неправильному харчуванні пов'язані переважно з недостатнім надходженням якої-небудь речовини. При невеликих відхиленнях від рекомендованих співвідношень поживних речовин у їжі серйозних порушень не виникає. Жири і вуглеводи можуть взаємозамінюватися.

При недостатньому вживанні вуглеводів глюкоза може утворюватися із глікогену. Першою ознакою пониження цукру в крові є сильне відчуття голоду і зниження фізичної та розумової працездатності. Якщо цукор крові знижується настільки, що перестає задовільняти потреби в ньому головного мозку, настає втрата свідомості та судоми (гіпоглікемічний шок). Якщо ж вуглеводи споживаються в надлишку, то вони перетворюються в жири і в такому вигляді відкладаються про запас. Крім того, надмірне вживання вуглеводів може призвести до розладів травлення через посилення процесів бродіння в товстому кишечнику.

При зниженні вживання жирів зменшується надходження жиророзчинних вітамінів, що може привести до гіповітамінозів за жиророзчинними вітамінами. Крім того, може спостерігатися недостатність незамінних жирних кислот, що зумовлює появу шкірних захворювань, порушень обміну речовин, пошкодження мітохондрій та ін. При підвищенні в раціоні вмісту жирів збільшується відкладання жиру в організмі, а при надмірному вживанні насичених жирних кислот може виникати підвищений вміст холестерину – фактор ризику.

Недостатнє вживання білків призводить до порушення фізичної та розумової працездатності, пригнічення захисних сил організму, підвищеної сприйнятливості до інфекцій і, у крайніх випадках, – до дистрофії та "голодних набряків". При надмірному вживанні білків збільшується інтенсивність обміну речовин і теплопродукції, але водночас посилюються процеси гниття в товстій кишці, що призводить до розладів травлення. Крім того, надлишок білків сприяє розвитку приступів подагри в осіб, які мають схильність до цього захворювання.

Ожиріння – надлишкове накопичення в організмі жиру та відкладання його в підшкірній клітковині, сальниках тощо. В основі ожиріння лежить порушення обміну речовин, коли процеси утворення жиру з поживних речовин переважають над процесами його розпаду. Найчастіше воно обумовлено систематичним переїданням. Крім переїдання, розвитку ожиріння сприяє переважання вмісту в їжі жирів тваринного походження і вуглеводів, які легко засвоюються. У ряді випадків ожиріння обумовлене порушенням діяльності залоз внутрішньої секреції, нервової системи. При різко виявленому ожирінні спостерігаються розлади дихання, які призводять до легеневої та серцевої недостатності, розвитку діабету, атеросклерозу, гіпертензії, інфаркту міокарда та ін.

Лікувальне харчування, або дієтотерапія, – це харчування на основі певних наборів продуктів та способів приготування їжі з профілактичною та лікувальною метою. При лікувальному харчуванні здійснюється вплив на обмін речовин і функції організму природніми фізіологічними засобами. Є обов'язковим компонентом лікування людей при багатьох захворюваннях. За одних умов воно є єдиним методом лікування (при спадкових захворюваннях обміну речовин), за інших – одним із основних методів (при алергічних хворобах). Але в усіх випадках дієта складається на основі принципів раціонального харчування. Лікувальне харчування зазвичай призначають у поєднанні з іншими видами лікування (фармакологічними препаратами, фізіотерапевтичними процедурами тощо). Існують лікувальні дієти, які позначаються номерами від 1 до 15 (дієта № 7 – при захворюваннях нирок, № 8 – при ожирінні, № 10 – при захворюваннях серцево-судинної системи). Варіанти дієт враховують особливості перебігу хвороби або її період

крові; 5) видільна – перетворення аміаку в сечовину і виведення із жовчю сечово? кислоти та ін.; 6) депонуюча – є депо крові; 7) участь в обміні речовин – здійснюється взаємоперетворення речовин. Печінка є травною залозою, яка для травлення виробляє жовч. Жовч – секрет, який утворюється клітинами печінки. Розрізняють печінкову (утворюється в печінці) та міхурову (збирається в жовчному міхурі) жовч. До складу жовчі входять жовчні кислоти та пігменти, холестерин, слиз (муцин). Під впливом жовчі жири розпадаються на дрібненькі краплинки (емульгація жирів), активуються ферменти, посилюється рухова активність кишок, затримуються гнильні процеси і знешкоджуються бактерії.

Підшлункова залоза (pancreas) – велика травна залоза, протока якої відкривається в дванадцятипалу кишку. У залозі розрізняють головку, тіло та хвіст. Залоза вкрита тонкою капсулою, має долькову будову і розташовується позаду шлунку біля задньої стінки живота. Функціями підшлункової залози є вироблення підшлункового соку та утворення гормонів (інсуліну й глюкагону). Підшлунковий сік-рідина лужної реакції (pH = 7-8,5), яка утворюється підшлунковою залозою. До складу підшлункового соку входять ферменти, які розщеплюють усі поживні речовини; трипсин (розщеплює білки до пептидів), хімотрипсин (білки до амінокислот), ліпази (розщеплюють жири до жирних кислот і гліцерину), амілази (розщеплюють складні вуглеводи до моносахаридів), нуклеази (нуклеїнові кислоти до нуклеотидів).

Кишкові залози – це дрібні залози слизової оболонки тонкого кишечника, якісекретують кишковий сік. Виділяється близько 2,5 л на добу, має pH = 8,5. До складу кишкового соку входять ферменти секретин (ентерокіназа) – викликає соковиділення у підшлунковій залозі; ліпази – розщеплення жирів; амілази – розщеплення вуглеводів.

Травлення в тонкому кишечнику включає такі основні процеси:

• хімічна обробка їжі – за допомогою ферментів підшлункового соку розщеплюються білки жири і вуглеводи; за допомогою жовчі здійснюється активація ферментів підшлункового соку;

• фізична обробка їжі – за допомогою жовчі відбувається емульгація жирів;

• перемішування та проштовхування їжі– за допомогою м'язів стінок здійснюється змішування їжі із секретами залоз та її рух до товстого кишечнику;

• знезаражування їжі – у жовчі є речовини, які вбивають мікроорганізми;

• всмоктування їжі – за допомогою ворсинок відбувається надходження продуктів розщеплення в кров і лімфу. Всмоктування – складний фізіологічний процес, який забезпечує переміщення води, розчинених простих поживних речовин, солей, вітамінів із травного каналу в кров та лімфу: білки всмоктуються в кров у вигляді амінокислот; вуглеводи всмоктуються в кров у вигляді моносахаридів (глюкози, фруктози), потрапляють у печінку і м'язи, де синтезується глікоген; жири всмоктуються у лімфу у вигляді жирних кислот та гліцерину; при проходженні їх через мембрану мікроворсинок відбувається синтез власних жирів.

Основними процесами травлення у тонкій кишці є остаточне хімічне розщеплення поживних речовин і всмоктування продуктів розщеплення в кров та лімфу.

Товста кишка (intestinum crassum) – відділ, яким завершується травний канал. Загальна довжина цього відділу дорівнює 1,5-2 метри. У ньому розрізняють такі відділи: сліпа кишка з апендиксом, ободова, сигмоподібна та пряма, яка завершується анусом. Стінки складаються з 3 оболонок: зовнішня, м'язова (з двох шарів м'язів) і слизова оболонки. Епітелієм стінки утворюється сік, у якому є слиз і епітеліальні клітини. Власні ферменти відсутні, тому для процесів травлення використовуються ферменти бактерій. У товстому кишечнику проживають мутуалістичні мікроорганізми. До 90% мікрофлори припадає на безспорові анаероби, 10% – на аероби (молочнокислі бактерії, кишкову паличку, ентерококи) та спороносні анаероби. Бактерії товстого кишечника здійснюють: а) розщеплення неперетравлюваних людиною речовин (клітковина, геміцелюлоза, пектини, лігніни) до молочної, оцтової, янтарної, жирних кислот, моносахаридів; б) пригнічення розмноження патогенних мікроорганізмів; в) синтез деяких вітамінів (К, В); г) інактивація ферментів. Крім того, бактерії активізують гниття білків з утворенням токсичних речовин (індол, скатол, фенол), які знезаражуються печінкою.

Отже, основними процесами товстого кишечника є:

■ мутуалістичне травлення їжі – за допомогою корисних мікроорганізмів відбувається розщеплення рослинної клітковини до глюкози, пригнічення розмноження патогенних мікроорганізмів, синтез деяких вітамінів та ін.;