Розділ «Тема 81. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК І РІЗНОМАНІТНІСТЬ ОРГАНІЧНОГО СВІТУ»

Сучасна система органічного світу

Сукупність видів організмів на Землі існувала й існує в тісній взаємодії між собою і навколишнім середовищем. Увесь сучасний органічний світ нараховує понад 2 млн видів істот, які упорядковуються для вивчення в систему організмів. Система органічного світу – сукупність видів організмів на Землі, упорядкована шляхом включення їх у таксони надвидового рангу. У системі органічного світу живі істоти класифікуються з урахуванням їхньої спорідненості не тільки за комплексом морфологічних, фізіологічних, біохімічних та молекулярно-генетичних ознак, а головне – з урахуванням філогенетичної спорідненості організмів. Тобто ця система має бути філогенетичною. Створення системи органічного світу є головним завданням систематики.

Систематика – наука про різноманітність організмів, завданням якої є опис і впорядковування різноманітних існуючих і вимерлих видів, їх розподіл, класифікація на певні таксономічні катеогрії та опрацювання природної системи органічного світу. Основне значення систематики полягає в створенні можливості орієнтування у величезній різноманітності живих організмів. Основними методами систематики є порівняльно-анатомічний, хромосомний, біохімічний, генетичний та ін. У систематиці виділяють три розділи: систематика прокаріотів, рослин, тварин.

Біологічна класифікація – це галузь систематики, що вивчає процес установлення і характеристики систематичних груп організмів, визначає розподіл їх за рядом певних ознак. Найдавніша система біологічної класифікації була розроблена давньогрецьким філософом Арістотелем, який класифікував тварин, базуючись на способі їхнього пересування (по землі, по воді чи в повітрі). Сучасна класифікація побудована на засадах, запропонованих К. Ліннеєм, який перший згрупував види живих істот на основі спільних анатомічних характеристик. Пізніше ця класифікація зазнавала численних поправок з метою відображення еволюційних зв'язків між організмами. В останній час набула значного поширення так звана молекулярна систематика, побудована на аналізі генетичного матеріалу ДНК або РНК. Ця система класифікації виявила численні еволюційні зв'язки між організмами, які до того не були відомі. Таким чином, завдяки впровадженню молекулярної систематики, існуюча класифікація живих істот вже багато в чому зазнала змін.

Принципи біологічної класифікації організмів

1. Основною і найменшою одиницею класифікації є вид.

2. Найбільшою одиницею класифікації є царство.

3. Кожен вид слід обов'язково класифікувати, тобто віднести до кожної із зазначених категорій.

4. Класифікувати біологічний об'єкт означає визначити ступінь його подібності й відмінності від інших, порівнявши з ними.

5. Чим повніше враховуються різні особливості організмів, тим більшою мірою подібність, яка виявляється, буде відображати спорідненість організмів.

6. На основі окремих ознак подібності ґрунтується побудова штучних систем. Штучні (формальні) системи – це системи організмів, у яких класифікація видів ґрунтується лише на ступені їх подібності і не враховується історична спорідненість різних таксонів. Штучні системи створюють через нестачу даних про історичний розвиток, будову, екологічні особливості певних груп організмів. Наприклад, тривалий час виділяли Тип Черви, до якого відносили плоских, круглих і кільчастих червів та деяких червоподібних тварин.

7. Природні системи враховують ступінь історичної спорідненості різних таксонів. Природні (філогенетичні) системи– це системи організмів, у яких класифікація видів базується на їх ступені подібності та відображає філогенетичну спорідненість між систематичними групами організмів.

8. Для класифікації живих організмів використовується подвійна (бінарна) номенклатура, яку запровадив ще К. Лінней. Бінарна номенклатура – подвійна назва видів, перше слово якої вказує на родову належність, а друге – на видову. Наприклад: собака свійський (Canis familiaris). Використання латинської мови полегшує взаєморозуміння між вченими різних країн, запобігає непорозумінням, які можуть виникнути, якщо в наукових роботах кожної країни тварини і рослини називатимуться лише на мові свого народу. Для зведення правил біологічної номенклатури існують спеціальні номенклатурні кодекси. Основними на даний момент є Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури (ICBN), причому номенклатура грибів історично відноситься саме до нього, Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури (ICZN) та Міжнародний кодекс номенклатури бактерій (ICNB). Також існують Міжнародний кодекс класифікації та номенклатури вірусів (ICVCN) та Міжнародний кодекс номенклатури культурних рослин (ICNCP).

Таксономічна категорія – поняття, що застосовується в систематиці для позначення підпорядкування різних груп живих організмів, що відрізняються одна від одної ступенем спорідненості. Таксономічні (систематичні) категорії різного рівня, або рангу (вид, рід, родина та ін.), присвоюють реальним відокремленим групам організмів – таксонам. Таксон – група організмів, об'єднаних на основі методів класифікації, пов'язаних між собою тим чи іншим ступенем спорідненості, та достатньо відокремлена від інших груп, щоб їй можна було призначити визначену таксономічну категорію того чи іншого рангу. На відміну від таксономічної категорії таксон завжди позначає конкретні біологічні об'єкти. Наприклад, поняття "папороті" чи "хребетні" позначають групи організмів, що служать об'єктами класифікації, і тому є таксонами. Таким чином, поняття "вид", "рід" тощо не є таксонами, але конкретний вид собака свійський (Canis familiaris) є таксоном.

Для класифікації використовують основні таксономічні категорії: Царство → Тип (у зоології), Відділ (у ботаніці) Клас → Ряд (у зоології), Порядок (у ботаніці) → Родина → Рід → Вид. У необхідних випадках використовуються допоміжні таксономічні категорії (надцарство, підцарство, надтип, підтип та ін.).