• за природою: закономірна та випадкова;
• за тривалістю наявності – стійка та нестійка;
• за характером – якісна та кількісна;
• за наявністю зв'язку з іншими ознаками – залежна та незалежна;
• за частотою наявності – родова (групова) та індивідуальна;
• за значенням у процесі пізнання – та, що диференціює, ідентифікує
або індивідуалізує;
• за значимістю – суттєва та несуттєва;
• за відношенням до об'єкту-загальна та виняткова.
Експерт повинен враховувати стійкість ознаки (стабільність ознаки) – здатність ознаки зберігатися в об'єктові протягом певного часу та віддзеркалюватися в його слідах у випадку взаємодії з іншими об'єктами, що є однією з умов ідентифікації об'єкта та визначає ідентифікаційне значення ознаки.
Під значенням ознаки (вагою ознаки) розуміють можливість використання ознаки (сукупності ознак) з метою диференціювання (диференційне значення ознаки), індивідуалізації (індивідуалізаційне значення ознаки), ідентифікації (ідентифікаційне значення ознаки) об'єктів або встановлення подій, тобто можливість віднести ознаку (сукупність ознак) до числа підстав для певного висновку. Мірою значення ознаки є відповідна (ідентифікувальна, диференціювальна, індивідуалізувальна тощо) значимість, яка є підставою для класифікації ознак, їх поділу на суттєві та несуттєві.
Експерт визначає ціну ознаки шляхом оцінки значущості та інформативності ознаки (сукупності ознак); робить висновок про значення ознаки (сукупності ознак), який обґрунтовує за допомогою спеціальних знань, у т.ч. статистичних даних або власного досвіду.
Одним з етапів експертизи є визначення відмінності – визначення шляхом порівняння відношення несумісності, нерівності між мінімум двома об'єктами (сукупністю їх ознак), різночасним станом, родами або групами об'єктів, обумовлених тим, що один із них має ознаки (сукупність ознак), які відсутні в іншого. Визначення наявності відмінності є позитивним результатом процесу диференціації або негативним результатом ідентифікації. Відмінність констатується у формі висновку про належність до різних сукупностей або висновку про відсутність тотожності одиничного об'єкта.
Оцінка відмінності (збіжності) ознаки – процес визначення значення та міри значення відмінності (збіжності) ознаки (сукупності ознак), який завершується висновком про наявність та достатність підстав для висновків про індивідуальність, тотожність або відмінність об'єктів, що досліджуються.
Одним із методів дослідження може бути експертний експеримент (це один із загальних методів експертизи), який виконується в ході дослідження з метою виявлення механізму взаємодії об'єктів експертного дослідження та (або) механізму слідоутворення, а також одержання експериментальних зразків для порівняльного дослідження. Він полягає в дослідженні певних процесів, які точно визначені та максимально наближені до умов, що існували в момент події, що досліджується. Умови експерименту детально відображаються в дослідницькій частині висновків експерта.
Аналіз – метод дослідження, що полягає в уявному або практичному поділі цілого на складові частини; протилежне – синтез; уточнення логічної форми (будови, структури), міркування засобами формальної логіки. В умовах експертизи аналіз слід починати з тих методів, які зберігають у незмінному стані речові докази.
Висновок – судження, що одержане шляхом логічного мислення за даними дослідження (обстеження) та аргументоване знаннями.
Висновки експерта класифікуються:
• за визначеністю – категоричні або вірогідні (приблизні, проблематичні);
• за відношенням до досліджуваного та встановленого факту – стверджувальні (позитивні) або заперечливі судження;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порядок виконання судової експертизи“ на сторінці 2. Приємного читання.
