– шляхи виведення отрути:
– нирками,
– слизовими оболонками,
– легенями,
– з жовчу;
– введення лікарських речовин, розчинів;
– застосування апаратних методів лікування (гемодіаліз, гемосорбція тощо);
– наповнення шлунка їжею та характер її;
– одночасне приймання інших речовин, що посилюють чи послаблюють дію отрути;
– підвищена чи понижена чутливість до отрути, звикання;
– можливість отруєння конкретною отрутою.
Під отруєнням розуміють – патологічні процеси, які розвиваються внаслідок дії хімічних речовин (отрут), що потрапили до організму та здатні спричинити порушення різних фізіологічних функцій та призвести до небезпеки для життя. Отруєння слід відрізняти від ендогенних та інфекційних інтоксикацій. Розвиток отруєння залежить від багатьох чинників.
Загальна класифікація чинників, що визначають розвиток отруєння
I. Головні чинники, що притаманні отрутам:
• фізико-хімічні властивості;
• токсична доза та концентрація в біосередовищі;
• характер зв'язку з рецепторами токсичності;
• особливості розподілу в біосередовищі;
• ступінь хімічної чистоти та наявність домішок;
• стійкість та характер змін під час зберігання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VI. Судово-медична експертиза ушкоджень, що заподіяні хімічними чинниками“ на сторінці 2. Приємного читання.
