Мал. 124. Опіки шкіри гарячою рідиною.
У випадку опіків III ст. шкіра попелясто-сірого або білуватого кольору. На одягові, який не пошкоджується, можна знайти рештки рідини, що спричинила опік. Із часом у живих осіб різниця між дією полум'я та обварюванням зникає.
Опікові рани після загоювання не мають ознак ушкоджувального агента.
Значні за площею та глибиною опіки супроводжуються розвитком опікової хвороби – сукупності порушень функцій різних органів та систем. Опікова хвороба виникає тоді, коли площа опіків II-IV ст. перевищує 10-15% загальної площа поверхні тіла (І ст. – 50%) і потерпілий не помирає в короткий строк.
Опікова хвороба має 4 періоди: опікового шоку, гострої токсемії, септикотоксемії та реконвалесценції (одужання). Перебіг її часто ускладнюється сепсисом, іноді в шлунку та кишках виникають гострі виразки (виразки Карлінга), гострий холецистит, тромбоз брижових артерій. Особливо тяжкий перебіг опікової хвороби в дітей та осіб, старших 55-60-ти років. Загальна схема перебігу опікової хвороби наведена в таблиці 29.
Таблиця 29
Загальна схема перебігу опікової хвороби
| Опіковий шок | Ушкодження шкіри (коаіуляційний некроз) | Компенсована форма – первинна реакція на опік. · Декомпенсована форма – власне опіковий шок. | Психомоторне збудження, потім глибоке пригнічення зі збереженою свідомістю, гіпотермія; тривалість 24-48 год. · Ознаки виходу з першого періоду – поліурійна криза, поява гарячки. |
| Опікова токсемія | Формування некротичного струпа | Токсико-резорбтивна гарячка в компенсованій або декомпенсованій формі. | Гарячка, збудження, можливе марення, галюцинації та гострий психоз; астенія, адинамія; тривалість 7-9 діб. |
| Септикотоксемія | Нагноєння рани, відторгнення струпа | Гнійно-резорбтивна гарячка (форма компенсації). | Гарячка, бактеріемія Виразність гарячки відповідає інтенсивності нагноєння. |
| Опіковий сепсис (форма декомпенсації) | Зростання тяжкості стану, гарячка теїстичного типу з ознобом та потінням; затьмарення свідомості, марення; загроза настання смерті. | ||
| Одужання | Рана, що гранулює | Опікове виснаження (форма декомпенсації) | Кахексія, набряки (безбілкові), анорексія, гарячка (частіше субфебрильна); інфекційні ускладнення з торпідним перебігом. |
Важливим критерієм для оцінки тяжкості опіку є обсяг ураженої площі поверхні тіла. Для визначення якої застосовують різні методи, зокрема, метод "дев'ятки", який ґрунтується на тому, що окремі ділянки тіла мають певний відсоток від загальної поверхні шкіри: площа однієї руки – 9%, стегна – 9%, гомілки зі стопою – 9%, передньої поверхні тулуба – 18%, задньої – 18%, шиї – 1%, промежини – 1%. Площа дихальних шляхів – 10%. Площа окремих ділянок, зокрема опіку, може визначатися за допомогою долоні, площа долоні потерпілої особи дорівнює 1-1,1% загальної поверхні її тіла. У дітей площа окремих частин тіла має інше співвідношення та залежить від віку (мал. 125).
Площу опіку можна визначати планіметричним методом і співвідносити її із загальною площею тіла людини, яку доцільно визначати за графіком Дюбуа, що враховує довжину та вагу тіла людини (мал. 126).
Мал. 125. Схеми для визначення площі поверхні тіла залежно від віку людини (у %): а – до 1-го року; б – від 1-го до 5-ти років; в – від 6-ти до 14-ти років; г – старше 14 років.
Мал. 126. Графік Дюбуа (E.F. Du Bois) для визначення площі поверхні тіла: по вертикалі – довжина тіла (см), по горизонталі – вага тіла (кг), на кривій – площа поверхні тіла (м2).
Опіки внаслідок дії високої температури слід диференціювати із променевими та хімічними опіками.
Ушкодження внаслідок дії низької температури
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ушкодження метальною зброєю“ на сторінці 3. Приємного читання.
