Місцеве ушкодження високою температурою
• 1. Зажитгєвість та давність травми.
• 2. Характеристика чинників, що ушкоджують:
– вид ушкоджувального впливу;
– за умови контактного впливу – форма та розміри контактувальної поверхні.
• 3. Механізм утворення опікової травми:
– ступінь впливу;
– тривалість впливу;
– окремі умови (наявність чи відсутність одягу тощо);
– можливість отримання травми за даних умов.
Ушкодження організму можливе внаслідок дії позамежної високої температури навколишнього середовища, полум'я, гарячої води та інших рідин, пари, розплавлених речовин, розжарених тіл тощо.
Перегрівання тіла – патологічний стан, який розвивається внаслідок загальної дії на організм високої температури навколишнього середовища (тепловий удар), або дії сонячних променів (сонячний удар). Крім температури навколишнього середовища перегріванню тіла можуть сприяти ще такі чинники, як стан дихальної, серцево-судинної, видільної, нервової систем. Особливо швидко розвивається перегрівання тіла в дітей віком до одного року. Помирає людина від зупинки дихання, коли температура тіла досягає 42,5-43,5°С.
Під час судово-медичної експертизи трупів осіб, що загинули від перегрівання тіла специфічних макроскопічних морфологічних ознак немає. Виявляється набряк та гіперемія головного мозку та його оболонок, переповнення кров'ю венозних синусів, дрібні крововиливи в тканину головного мозку, під серозні оболонки, значне повнокров'я та крововиливи у внутрішніх органах, накопичення слизу в дихальних шляхах. Для вирішення питання про те, чи смерть настала внаслідок перегрівання тіла, треба знати обставини події та клінічні вияви до настання смерті.
Опіки – ушкодження тканин організму, що виникає внаслідок місцевої дії високої температури (обварювання, опіки полум'ям), а також хімічних речовин, електрики або іонізуючих променів (опромінення). За обставинами опіки бувають: виробничі, побутові та воєнного часу. За глибиною ушкодження тканин виділяють такі ступені опіків: І ст. – еритема шкіри; П ст. – утворення пухирів; ІІІА ст. – з некрозом шкіри до камбію; ІПБ ст. – з некрозом підшкірних тканин; IV ст. – з обвуглюванням тканин. Клінічно за тяжкістю опіки поділяють на легкі, середньої тяжкості, тяжкі, занадто тяжкі. Тяжкість стану хворого визначається ступенем опіку та площею враженої поверхні тіла
Опіки в судово-медичному відношенні мають значення у разі дослідження трупів та опосвідченні живих осіб. Смерть розвивається внаслідок шоку, інтоксикації, сепсису, опікового виснаження, пневмонії тощо. Під час обстеження живих осіб ступінь опіку, його поширеність визначають за клінічними ознаками. Судово-медичну кваліфікацію ступеня тяжкості тілесних ушкоджень визначають відповідно до чинних "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень". У разі значної площі та глибини, ушкодженні органів дихання, розвитку шоку, опіки кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент їх утворення. Особливо складною є судово-медична експертиза трупів. Перш за все необхідно вирішити питання про зажитгєвість ушкодження або його посмертність. Про зажитгєвість опіку свідчать: незначне ушкодження шкіри в складках біля очей (наслідок мруження); виявлення кіптю на слизових оболонках дихальних шляхів; наявність карбоксигемоглобіну в крові із глибоких вен та серця; гістологічне виявлення запалення в зоні опіку; жирова емболія легень тощо.
Опіки полум'ям – опіки, що виникають внаслідок прямої дії полум'я на організм людини. Вони переважно циркулярні, майже завжди пошкоджуються кисті рук та обличчя. Змертвіла шкіра суха, щільна, коричневого кольору, на окремих ділянках обвуглена та може розтріскуватися, що нагадую різані рани (мал. 123). На шкірі обличчя та інших відкритих частин тіла, а також в отворах рота та носа, у дихальних шляхах, іноді в стравоході та шлунку є кіпоть. Часто буває обпалювання волосся та опік дихальних шляхів; одяг обгорілий. Під час експертизи трупа слід визначити зажитгєвість ушкодження. Виявлені на трупі ушкодження слід диференціювати зі спаленням трупа.
Мал. 123. Обвуглення та розтріскування шкіри внаслідок прямої дії полум'я, розтріскування схожі з різаними ранами.
Обварювання – опік, який розвивається внаслідок дії гарячої рідини (води, молока тощо) чи пари; часто не викликає глибоких (тим більше IV ст.) опіків, бо температура рідини, як правило, не перевищує 100°С, бо в момент дії на одяг та тіло вона швидко охолоджується (мал. 124). У вигадку вертикального положення тіла людини рідина стікає вниз і найчастіше ушкодження виникає на передній поверхні тулуба, на статевих органах та ногах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ушкодження метальною зброєю“ на сторінці 2. Приємного читання.
