Тріщина буває наскрізна (мал. 43) або в межах однієї пластинки компактної речовини черепної кістки; механізм утворення її різний. У разі дії тупого або гострого предмета напрямок тріщин збігається з напрямком сили, що діє, а якщо вона розгалужується, то утворюється кут, вершина якого спрямована в бік дії сили. Внаслідок деформації черепа через удар або його стиснення тріщина йде за напрямком сили, але може мати зубчастий, пилкоподібний вигляд із найбільшим зяянням посередині. Іноді такі тріщини утворюються на певній відстані від місця дії зовнішньої сили.
Забиття головного мозку (син. контузія головного мозку) – травма головного мозку, що супроводжується розвитком ділянок деструкції мозкової тканини з відповідною клінічною картиною.
Контузійна ділянка – зона забиття чи розтрощування мозку на місці прикладення сили або від протиудару, є постійним компонентом тяжкої черепно-мозкової травми, що завжди виявляється на поверхні мозку. Контузійні ділянки мають вигляд жовтих плям або обмежених ділянок геморагійного розм'якшення мозкової тканини, покритих нсушкодженою м'якою мозковою оболонкою, під якою субпіальні крововиливи не поширюються за межі контузійної зони. Контузійні ділянки мають переважно клиноподібну форму, верхівка їх спрямована в глибину мозку на 1-2 см. Мікроскопічно в них виявляються ушкодження нервових клітин та геморагії з перифокальною зоною набряку. Крововиливи є наслідком розриву судин або діапедезу.
Мал. 43. Тріщина черепа, що є продовженням сагітального шва, яка перетинає вінцевий шов; помітне розходження сагітального шва.
Протиудар – явище, що виникає в головному мозкові на протилежному від удару по голові боці. У момент забиття, коли виникають сили прискорення (або сповільнення) у порожнині черепа утворюється тиск, який діє протягом часток секунди, при цьому підвищений тиск – у місці прикладення сили, а негативний – на протилежному полюсі (зона вакууму). На ділянці негативного тиску в речовині мозку утворюються порожнини, які спадаються після закінчення дії прискорювальної сили (протиударна кавітація), із крововиливами та розривами мозкової тканини і формуванням забиття за механізмом протиудару, тобто розвивається контузія головного мозку (мал. 44,45).
Найхарактернішою локалізацією протиудару є базальні та полюсні відділи лобних та скроневих часток мозку. Забиття кори мозку виникають на ділянці протиудару значно частіше ніж, на місці удару. Протиударні ушкодження особливо виразні в разі нанесення удару ззаду, внаслідок удару спереду бувають рідко, а у випадку удару збоку значніші, ніж на місці прикладення сили (мал. 46).
Мал. 44. Закрита черепно-мозкова травма: крововиливи в тканині головного мозку на місці протиудару
Мал. 45. Те ж саме спостереження: крововиливи в тканині головного мозку на місці протиудару (поперечний перетин).
Мал. 46. Ударні та протиударні ушкодження головного мозку при різних варіантах співударяння голови з поверхнею тупого твердого предмета (за даними Курвіля): 1 – удар ділянкою лоба; 2 – удар ділянкою тімені; 3 – удар правою скроневою ділянкою; 4 – удар правою тім'яною ділянкою; 5 – удар потиличною ділянкою; 6- удар потилично-скроневою ділянкою. Великою стрілкою позначено напрямок удару, а малою – протиудару.
Кавітація – утворення порожнини всередині рідини, тобто порушення її суцільності під час руху відносно інших тіл, за рахунок локального зменшення тиску до певного (критичного) значення. Кавітація гідродинамічна утворюється під час травми черепа, коли голові під дією певної сили надається прискорення і в порожнині черепа та тканині мозку виникає зона негативного тиску. Це зумовлює розвиток у речовині мозку порожнин, які зникають після закінчення дії прискорювальної сили. Розрізняють кавітацію протиударну (в місці, яке протилежне ударові), ударну (в місці удару) та резонансну (виникає в різних зонах). У місцях кавітації у мозку виникають крововиливи.
Розтрощування мозкової тканини є найтяжчим її ушкодженням; характеризується грубим руйнуванням тканини й розривом м'яких мозкових оболонок, виходом мозкового детриту на поверхню, розривом судин та крововиливом під павутинну оболонку. Звичайною локалізацією розтрощування є зона забиття, особливо за наявності вдавлених переломів черепа та розривів твердої мозкової оболонки.
Контузійні ділянки в стовбурі головного мозку, що містяться як на зовнішній його поверхні, так і в шлуночку, є основною причиною летального кінця травми. Відносно точки прикладення травмувальної сили вони є протиударними, як наслідок удару ствола об внутрішню поверхню основи черепа, кістковий край великого потиличного отвору та край мозочкового намету в момент переміщення та деформації мозку. Зовнішні ушкодження стовбура мозку мають здебільшого малі розміри і виявляються лише під час виконання серійних зрізів. Деякі зони розтрощування мозку нагадують геморагійний інфаркт. Наслідком чого (у разі закритої черепно-мозкової травми) може бути утворення гліального мозкового рубця або оболонко-мозкового зрощення.
Складними для діагностики є фронтобазальні ушкодження черепа, які супроводжуються рядом ускладнень, часом тяжких (мал. 47).
Мал. 47. Схема локалізації ускладнень фронтобазальних ушкоджень черепа (F.-W. Oukcn. 1986): 1 – уламковий перелом; 2 – орбітатьні порушення; 3 – пневматоцеле; 4 – абсцес мозку; 5 – ушкодження мозку; 6 – лікворея; 7 -кровотеча.
Слід мати на увазі, що в разі виконання судово-медичної експертизи у живих осіб із використанням даних рентгенологічного дослідження (рентгенограм), можлива невірна інтерпретація рентгенологічних даних за рахунок типових варіантів розвитку, зокрема черепа, що іноді призводить до визнання наявності травматичних ушкоджень, за факторної відсутності їх.
Патологія внутрішніх органів, що виникає внаслідок травми
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судова медицина» автора Герасименко О.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Черепно-мозкова травма“ на сторінці 3. Приємного читання.
