Розділ «81»

– Хто забере? – запитав Віктор.

П’єр здвигнув плечима. Але цей жест скоріше був виявом байдужості до всього, ніж звичайним «не знаю».

У виниклій тиші раптом прозвучала телефонна трель. Віктор витягнув із кишені куртки мобільник і відразу ж вийшов у коридор-передпокій.

Нік провів його задумливим поглядом.

– Ну що? – пролунав із трубки голос Георгія.

– Знайшовся палець Броницького, – доповів Віктор.

– Чудово. А де?

– Не знаю, у будинку представника «Аерофлоту». І Микола Ценський тут. Що робити далі?

– Представник «Аерофлоту» ще живий?

– Так.

– Виправте цю помилку і йдіть! Відразу на нове житло. Пальчик обов’язково з собою! Передзвоню через три години!

– Хлопці знайшлися? – запитав Віктор.

– Ще ні. Шукаємо! Все!

Заховавши мобільник у кишеню, Віктор раптом завмер, відчувши холод, що пробігся по спині. Відлунням повторилися в голові слова Георгія: «Виправте цю помилку!» Георгій наказав убити хазяїна будинку! Так легко і між іншим. Віктор облизав сухі губи. Повільно зайшов у кімнату, де лежав убитий мотоцикліст. Побачив на підлозі свою «беретту». Микола Ценський навіть не подумав її забрати або хоч би закинути так, щоб нею не можна було знову скористатися. Поклав її в плечову кобуру. Повернувся в кухню.

Нік помітив зміну в обличчі Віктора. Віктор зблід, погляд його став якимось скляним, неживим. Він іще раз облизав губи й відчужено подивився на П’єра. Повільно витягнув із кобури «беретту». Вистрелив П’єру в живіт. П’єр упустив голову на свою тарілку, захрипів.

– Ходімо! – крикнув Віктор Нікові. – Давай!

Потім він схопив зі столу пробірку з пальцем, заховав її в кишеню куртки й попрямував до дверей. Нік дивився на хриплячого П’єра.

– Який телефон швидкої? – запитав він неголосно.

– Три дев’ятки… – прохрипів той.

Нік узяв із холодильника трубку радіотелефону, набрав номер «швидкої» і поклав трубку мікрофоном біля рота П’єра.