Розділ «47»

– Усе гаразд, – доповів Нік. – Чотири собаки.

– Потім дзвонили?

– Так.

– Чудово, завтра передзвоню.

Опустивши трубку на місце, Нік раптом подумав, а що станеться, коли ця газета потрапить на очі цим невидимим режисерам їхніх дій? Що вони зроблять?

Відповіді не було.

У квартиру ввірвався Сахно з переляканим обличчям.

– Вона втекла, ходімо! – квапливо заторохтів він.

– Хто втік?

– Черепаха!

Нік спочатку подумав, що Сахно розігрує його.

– Та я задрімав на хвилинку на лавці, розплющив очі – а її немає!

Вибігли на вулицю.

– Ось тут вона була, – Сахно показав на акуратний газон перед будинком.

– Тут же і тікати нікуди! – здивувався Нік. Вони обійшли кілька разів навколо будинку. Проходячи повз похоронний лімузин на стоянці, Нік помітив на своєму сидінні вчорашню газету.

Пройшли, нахилившись, над кількома декоративними кущиками, посадженими навколо вуличних ліхтарів.

– Що ви там робите? – запитала по-німецьки старенька з вікна першого поверху.

Нік пояснив їй, що вони загубили черепаху. Старенька заметушилася, зачинила вікно і через хвилину вийшла на вулицю. Приєдналася до пошуків, не помітивши на собі знервованих поглядів Сергія.

Вона ж її і знайшла там, де та заховалася, – за сміттєвою урною поряд із лавою, на якій Сахно задрімав.

Задоволений Сергій одразу побіг із черепахою нагору. Нік подякував старенькій і теж пішов додому.