TextBook Час біг швидко і непомітно. Сонце перекотилося на іншу сторону будинку і поступово пішло далі, звільнивши місце сутінкам. Нік увімкнув світло. Сергій – магнітофон. Хліб було доїдено. Після горілки та «винного» хліба навіть м’ясо лисиці видалося смачним і не таким уже жорстким.
Відкоркували третю пляшку вина. Пили мовчки, під Шуфутинського.
– А знаєш, – несподівано заговорив Сахно, і голос його прозвучав напрочуд свіжо і чисто, як у підлітка. – Я коли гроші отримаю, поїду в Чехію, в гори… У мене там одна знайома є…
Замовк він так само несподівано, як заговорив. Підійшов до магнітофона, поставив касету з іншого боку.
Нік важко зітхнув, почувши запис ритму серця.
«Хоч би вже швидше сп’янів та заснув», – подумав Нік про Сергія.
Але Сахно був бадьорий. Він знову налив собі вина. Випив, потім закурив цигарку.
Нік учув знайомий солодкуватий запах.
– Хочеш? – запитав Сергій.
Спочатку Нік хотів відмовитись, але несподівано для самого себе простягнув руку і отримав від Сергія цигарочку. Теж закурив.
– Ти дим у легенях затримуй! – порадив Сахно.
Нік послухався поради. Через кілька хвилин куріння відчув помітну втрату ваги, надзвичайну легкість у тілі.
– Ну як? – запитав Сергій.
Нік кивнув.
На тлі легкості звідкись іздалеку, з внутрішнього далека наближався головний біль, а він почуттями, нервами-доповідачами стежив за ним, повністю сконцентрувавшись на собі та своїх внутрішніх відчуттях.
Раптом згадалася вчорашня газета із заміткою про смерть Погодинського, про яку він іще нічого Сергію не сказав. Думки вповільнили свій хід і потяглися в голові ліниво, немовби спеціально затримуючись і зависаючи.
«Сказати чи не сказати? – думав Нік, дивлячись на Сахна. – Ет, краще завтра… Він однаково не зрозуміє, а якщо зрозуміє, то не так…»
Спати лягли вони досить рано, але на вулиці вже було темно. Посуд залишився на столі. А Нік і Сергій просто розбрелися кожен до свого ліжка.
Сахно тут же захріп, але, слава богу, не голосно.
Нік приліг, заплющив очі, але головний біль відволікав його від сну. Він крутився, намагався ні про що не думати, щоб легше заснути. Нічого не виходило. Помучившись години дві, він відчув колючу сухість у роті. Підвівся, випив води з-під крана. У кімнаті стояв солодкуватий дим, дихати було нічим. Може, через це він і не міг заснути?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гра у відрізаний палець» автора Курков А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „47“ на сторінці 4. Приємного читання.