Розділ «47»

Нік відчинив навстіж обидва вікна і знову влігся. Вже засинаючи, відчув на щоках рух прохолодного повітря.

Прокинувся вранці з абсолютно свіжою головою. Тут же почув якийсь дивний неголосний звук. Озирнувся, не розуміючи, звідки цей звук долинав.

Сахно спав, накрившись із головою ковдрою.

Прокинувся він знервований і охриплий.

– Ти що, хочеш, щоб я туберкульоз підхопив? – розсерджено втупився він у Ніка, що стояв біля плити.

– Від свіжого повітря ще ніхто туберкульозом не захворював!

Сахно підвівся, зачинив обидва вікна. Кашлянув і знову втупився в Ніка. Немовби чекав пояснень.

Знову в тиші квартири прозвучав дивний звук, і Нік озирнувся. На очі потрапила черепаха, що сиділа на її улюбленому місці – під пласким радіатором.

– Ти навіть її застудив!

– Кого застудив?

– Ніну! Вона щойно чхала!

– З якого побиту черепаха чхатиме? – єхидно запитав Нік, і тут же звук повторився, і долинав він справді від черепахи.

Вони обоє підійшли до неї, сіли навпочіпки. Вона витягнула шию, подивилася на двох людей якимсь тупим скривдженим поглядом і справді чхнула.

Сахно хитнув головою, подивився на Ніка нищівно. Звівся на ноги і виглянув у вікно.

– Добре хоч, що сонце світить. Я піду, пущу її погрітися на сонечку, – сказав Сергій.

Одягнувшись, він підхопив черепаху і вийшов, гримнувши дверима.

Нік важко зітхнув. Повільно перемив посуд, витер стіл.

Знову згадав про вчорашню газету.

Задзвонив телефон.

– Ну як? – запитав знайомий голос.