Розділ «Загадковості під Замостям »

Запанувала мовчанка, і тут першого обізвалась Марта:

— Іване, як же так?.. Марія вже жона тобі, а ти від неї їдеш?!

Почалася розмова, яка аж ніяк не в’язалась з козацькими уявленнями щодо жіноцтва та осілого життя. Нарешті дійшли до того, що Іван з Марією виїздять ще до зорі, завтра. Молода жінка, переодягнена хлопчаком, буде за їздового. Вони попереду війська їхатимуть до Білої Церкви, а далі на Чигирин.

Підлужний вийшов до своїх хлопців і попрохав Павла, щоб пригнав Гнідка, а їздовий буде на возі Панаса. Швидко Гнідко був уже на місці, і Андрій з Макаром зайшли до хати. Попрощавшись з Іваном, друзі побажали вдалого шляху та зустрічі навесні на Запорожжі.

Марія на очі Макару Пилипенку не з’являлась, але він духом відчув, що тут замішана жіночка. Виходячи з хатини, посміхнувся і, посварившись пальцем на Івана, тихо сказав йому:

— Дівка — діло потрібне, але не зраджуй нашим козацьким звичаям. Навесні чекаємо на тебе...

Вийшовши з хатини тітки Марти, Андрій думав про те, яким складним буде шлях Івана з Марією, і, чомусь згадавши Санька Голоту, повернувся ще раз, обняв Івана і розчулено промовив:

— Іване, хтось із нас потрапить на Присамарщину... А буде така змога, то заїдь і до Почаєва... Чи живий там наш Санько?

І, різко розвернувшись, пішов до свого Орлика.