Розділ «Загадковості під Замостям »

І, не гаючи часу, попрямував до Устима.

Устим у своєму наметі був сам, і коли Павло Година зайшов, радо привітав його:

— А, Павлушо... Допоможеш порозвішувати перев’язи. Буде чим поранених козаків перев’язувати!

Година слухняно виконував усе, що говорив Устим, а коли завершили справу, приступився ближче і якось утаємничено промовив:

— Дядьку Устиме, ми прохаємо у вас зілля від цієї страшної холери. Часто з табору виїздимо... А якщо щось трапиться далеко від вас, дядечку?!

Устим весело поглянув на нього і відповів:

— Це тобі треба, Павле, чи всім? На всіх у мене не вистачить... А скажу тобі так: не пхайте в рот брудне або непроварене, і тоді ніяка зараза до вас не причепиться, — зауважив Устим.

— Та дайте травки якоїсь... Як нападе, то пожуємо її, можливо, й відчепиться, — продовжував прохати Павло.

— Дідько з тобою... Давай свою торбу, поділюсь, — згодився Устим.

Зайшовши в намет, дістав якийсь мішок і насипав Павлові сухолисту, потім став говорити:

— Як нападе на тебе холера, треба пити дуже часто кип’ячену воду, а цю суміш із шипшини, кореня пирію та листя кропиви необхідно круто заварити і настояти. Через якийсь час вип’єш, і так тричі на день... Хвороба й відчепиться. Бувай здоровий!

Ощасливлений Павло майже біг до свого намету, а побачивши Підлужного, крикнув:

— Усе, Андрію, дідька лисого цій холері! Тепер вона нас не візьме! Ось, дивись.

Він розкрив торбину і показав суху суміш.

Полк Максима Кривоноса знову готувався до взяття фортеці, і хлопці підсміювались над Павлом Годиною:

— Павле, там знову будуть німці. Ітимеш першим, а вони тебе побачать і почнуть руками махати: «Де там Павло? Ми йому будемо здаватися!..»

Павло не сердився, а тільки хитро підсміювався. Коли вже набридли йому оті підколювання, то відговорювався:

— Та ви без нас не взяли б замок!.. Тепер побачите, як ми їх звідти випотрошимо. Правда, хлопці? — уже звертався до Андрія з Яремою.

Друзі погоджувалися з ним і готували для приступу побільше набоїв.

Із самого ранку по замку почали вести стрілянину гаківниці. Усі бачили, що по таких стінах варто б стріляти з мортир, але вони мовчали, і ніхто не знав, чому воно так.